МОВЧАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
мовча́ти
псл. *mblčati ‹ *mblkēti неясного походження;
зіставляється з лит. smìlkti «заболіти; заклякнути», smiîkti «боліти; втрачати свідомість; засипати» (Schuster-Šewc 921–922);
припускається зв’язок з псл. *melti «молоти» (Holub–Кор. 226), mělъkъ «дрібний, мілкий» (Brückner 337);
зближується з двн. molawēn «танути, зникати» (Трубачев Пробл. ие. языкозн. 100–105; Trautmann 184; Persson BB 19, 262), лат. mulcēre «пом’якшувати, заспокоювати» (Machek ESJČ 368; Prellwitz 277);
р. молча́ть, бр. маўча́ць, др. мълчати, п. milczeć, ч. mlčeti, слц. mlčať, вл. mjelčeć, нл. mjelcaś, болг. мълча́, м. молчи, схв. му́чати, слн. molčáti, стсл. млъчати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вмовка́ти
замо́вчувати
мавча́к
мо́вкнути
«замовкати, затихати»
мо́вча
«мовчки»
мовчазли́вий
мовчазни́й
мовча́зник
мовчали́вець
«мовчазна людина»
мовча́льник
«тс; [монах] Ж»
мовча́н
«тс.»
мо́вча́нка
мо́вчки
мо́вчко́м
«мовчки»
мовчкува́тий
мовчли́вий
«мовчазний»
мовчо́к
«мовчання; [мовчазна людина; ханжа; лицемір; буркотун Ж]»
мовчуко́м
«тс.»
мовчу́ньство
«мовчання»
мовчу́ня
мовчу́щий
«тс.»
(заст.)
немо́вчний
неумовкий
умо́вка
«мовчанка»
умо́вчка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маўча́ць | білоруська |
| мълча́ | болгарська |
| mjelčeć | верхньолужицька |
| molawēn «танути, зникати» | давньоверхньонімецька |
| мълчати | давньоруська |
| mulcēre «пом’якшувати, заспокоювати» | латинська |
| smìlkti «заболіти; заклякнути» | литовська |
| молчи | македонська |
| mjelcaś | нижньолужицька |
| milczeć | польська |
| *mblčati | праслов’янська |
| *melti «молоти» | праслов’янська |
| молча́ть | російська |
| му́чати | сербохорватська |
| mlčať | словацька |
| molčáti | словенська |
| млъчати | старослов’янська |
| mlčeti | чеська |
| smiîkti «боліти; втрачати свідомість; засипати» | ? |
| mělъkъ «дрібний, мілкий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України