МНИХА — ЕТИМОЛОГІЯ
мних «чернець, монах»
псл. mъniχъ;
запозичення з германських мов;
двн. munih «тс.» походить від лат. monicus, що зводиться до гр. μοναχός «тс.»;
р. болг. мних «чернець», др. мнихъ, п. ч. вл. mnich, слц. mních, нл. mich, схв. мніȕх, слн. mníh, стсл. мъниχъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мни́ха
«черниця»
мни́шка
«католицька черниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мних «чернець» | болгарська |
| mnich | верхньолужицька |
| μοναχός «тс.» | грецька |
| munih «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мнихъ | давньоруська |
| monicus | латинська |
| mich | нижньолужицька |
| mnich | польська |
| mъniχъ | праслов’янська |
| мних «чернець» | російська |
| мніȕх | сербохорватська |
| mních | словацька |
| mníh | словенська |
| мъниχъ | старослов’янська |
| mnich | чеська |
м'я́ти «тиснути, стискати»
псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
іє. *men«топтати, стискати»;
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виминати
«робити м’яким, розминати»
відм'я́лити
«добре відлупцювати»
м'
«дубильник, шкіряник»
м'я́лиця
«м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́
«макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник
«той, хто щось мне»
(спец.)
м'я́льниця
«ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати
«м’яти, місити»
м'яч
«тс.»
м'я́чка
«варена м’ята картопля»
мнець
«кожум’яка»
(заст.)
мни́ха
«в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись
«бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка
«товчена картопля»
мньоха
«тс.; млява людина»
мньо́хатись
«тс.»
мняк
«використана колісна мазь»
мня́лиця
«тс.»
мня́ти
«тс.»
наминати
«м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка
«бійка, прочухан»
нами́нка
(вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина
«ум’ятина»
проми́нка
«розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяць | білоруська |
| μάτεω «топчу» | грецька |
| мяти | давньоруська |
| *men «топтати, стискати» | індоєвропейська |
| men «борошно» | ірландська |
| mĩt «тс.» | латиська |
| mìnti «топтати» | литовська |
| miąć | польська |
| męti «м’яти» | праслов’янська |
| mynix «дубильник, шкіряник» | прусська |
| мять | російська |
| mät' | словацька |
| méti | словенська |
| мѧти | старослов’янська |
| mnouti | чеська |
| mieti | чеська |
| *mękъ «м’який» | ? |
| mῑne «місце, де місять глину» | ? |
штри́ха-мни́ха «м’яло, маруда»
експресивне утворення, що виникло на основі словосполучення [три́хи та мни́-хи] «тяганина, морока», де три́хи утворене від те́рти, а мни́хи від м’я́ти (тре́шся та мне́шся);
можливо, форма штри́ха постала під впливом штирха́ти або под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три́хи | українська |
| те́рти | українська |
| мни́хи (тре́шся та мне́шся) | українська |
| м'я́ти (тре́шся та мне́шся) | українська |
| штри́ха | українська |
| штирха́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України