МНИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
мни́ти «думати, гадати, знати»
псл. mьněti «тс.»;
споріднене з лит. mineti, «згадувати», лтс. minêt «тс.», дінд. mányatē «думає, пам’ятає», гр. μέμονα «пам’ятаю», лат. memini «пам’ятати»;
іє. *men- «думати, мислити»;
р. мнить, бр. мнці́ельны, др. мьнити, мьнѣти, п. ст. mnieć, «думати, вважати», ч. mníti, mněti, míniti, слц. mnieť, mieniť, вл. měnić, нл. měniś, болг. мня «думати», схв. мни́ти, мни́вати, слн. mnéti, стсл. мьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замніти
«засумніватися»
мни́мий
«уявний, гаданий»
мні́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мнці́ельны | білоруська |
| мня «думати» | болгарська |
| měnić | верхньолужицька |
| μέμονα «пам’ятаю» | грецька |
| mányatē «думає, пам’ятає» | давньоіндійська |
| мьнити | давньоруська |
| *men- «думати, мислити» | індоєвропейська |
| memini «пам’ятати» | латинська |
| minêt «тс.» | латиська |
| mineti | литовська |
| měniś | нижньолужицька |
| mnieć «думати, вважати» | польська |
| mьněti «тс.» | праслов’янська |
| мнить | російська |
| мни́ти | сербохорватська |
| mnieť | словацька |
| mieniť | словацька |
| mnéti | словенська |
| мьнѣти | старослов’янська |
| мьнѣти | українська |
| мни́вати | українська |
| mníti | чеська |
| mněti | чеська |
| míniti | чеська |
| mnieć «думати, вважати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України