МЛАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
мла́ка «заболочена низина; багно; трясовина»
запозичення з східнороманських мов;
молд. мла́кэ «багно», рум. mlácă «тс.» походять з південнослов’янських мов;
болг. мла́ка «багнисте місце», м. млака «болото», схв. млȁка «калюжа; багнисте місце», слн. mláka «калюжа», як і ч. слц. mláka «калюжа», споріднені з р. [молоки́та] «болото», п. [młokicina] «струмок; болотна верба» і зводяться до псл. *molka «болото», кореневого варіанта з давнім інфіксом -l-, пов’язаного з moknǫti «мокнути», mokrъ «мокрий»;
недостатньо обґрунтована реконструкція (Machek ESJČ 367; Holub–Kop. 226) псл. *mlaka і зіставлення з лтс. plācis «болото»;
п. [młaka] «багнисте місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
млак
«зарослий травою болотяний простір; трава, що росте на мочарах»
млакова́тий
«багнистий»
млако́вина
«багно, трясовина Ж; трава, що росте на багні Mo»
млакови́тий
млачі́вка
«гноївка»
мла́чний
«тс.»
млачни́ця
«болотяна муха, бджоловидка звичайна, Eristalis tenax L.»
(ент.)
млачо́к
«багнисте місце, заросле травою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мла́ка «багнисте місце» | болгарська |
| plācis «болото» | латиська |
| млака «болото» | македонська |
| мла́кэ «багно» | молдавська |
| młokicina «струмок; болотна верба» | польська |
| młaka «багнисте місце» | польська |
| *molka «болото» | праслов’янська |
| *mlaka | праслов’янська |
| молоки́та «болото» | російська |
| mlácă «тс.» | румунська |
| млȁка «калюжа; багнисте місце» | сербохорватська |
| mláka «калюжа» | словацька |
| mláka «калюжа» | словенська |
| mláka «калюжа» | чеська |
| -l- | ? |
| moknǫti «мокнути» | ? |
| mokrъ «мокрий» | ? |
намлако́ «пасовисько в лузі»
пов’язане з [мла́ка] ([млак]) «зарослий травою болотяний простір» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мла́ка «зарослий травою болотяний простір» ([млак]) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України