МЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. mьgla, пов’язане з mьžiti «мжити»;

споріднене з лит. miglà «туман», лтс. migla, гр. ὀμίχλη «тс.», дінд. megháḥ «хмара»;

іє. *meigh- «мигати; темрява; хмара»;

р. мгла, бр. імгла́, др. мьгла, п. mgła, ч. mlha, ст. mhla, слц. hmla, вл. mhła, нл. mła, полаб. meagla, болг. мъгла, м. магла, схв. мàгла, слн. meglà, стсл. мьгла;

запозичення з румунської мови;

рум. măgulí «лестити» виводиться від схв. măguliţi «затуманювати», мàглити «тс.», похідного від мàгла «туман, імла», спорідненого з укр. мла;

семантично видозмінене запозичення з молдавської мови;

молд. мэгули́ (рум. măgulí) «лестити» вважається запозиченням з південнослов’янських мов і зіставляється з с.-цсл. магулити «тс.», яке виводиться з грецької мови (гр. μάγουλον «щока»), а також, менш переконливо, з схв. мàглити «затуманювати», пов’язаним з мàгла «туман», що відповідає укр. мла (СДЕЛМ 271);

очевидно, пов’язане з [мовня́] «блискавка», псл. *mъlni «тс.»;

очевидно, результат видозміни виразу [намліо́ка] «тс.», у якому компонент млі зазнав помилкового осмислення як форма місц. в. від не існуючого в такому значенні *мла;