МИЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́чка «біловус стиснутий, Nardus stricta L.; [костриця овеча, Festuca ovina L. Mak; лисохвіст, Alopecurus L. Дз]» (бот.)
очевидно, результат перенесення на рослини назви ми́чка «пасма льону»;
назва могла бути мотивована зовнішньою схожістю довгого вузького листя цих рослин з пасмами льону;
р. [мы́чка] «дрібна трава, схожа на щітку»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́чка «дрібна трава, схожа на щітку» | російська |
| ми́чка «пасма льону» | ? |
ми́кати «чесати (льон і под.); [виривати, висмикувати]»
псл. (s)mykati «тягати, рвати, рухати», mьknǫti «тягти, виривати; штовхати, рухати»;
споріднене з лит. maũkti «дерти (кору з дерева)», лтс. maukt «витягати», mukt «утекти», дінд. muñcáti «звільняє, розв’язує»;
іє. (s)muk- «тягти, рухати», паралельне (s)migh- «тс.»;
р. [мы́кать] «чесати (льон, коноплю)», бр. [мы́каць] «тс.», др. мыкати «кидати, тріпати», п. [ mykać] «чесати (льон)», mknąć «рухатися, мчатися, нестися», ч. mykati «висмикувати, чесати (льон, коноплю)», слц. mykať «тс.», нл. mykaś «совати, усувати, швидко забирати», болг. мъ́кна «витягти», схв. мȕкати «тріпати (льон)», слн. míkati «чесати; висмикувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мичок
«потовщення в нитках»
меканча́ний
ме́катися
«братися за щось непосильне»
мик
(вигук на позначення швидкого руху)
ми́кало
«вид вудки»
ми́кальник
ми́канець
«розчісані і намикані з мички частини прядива для прядіння»
ми́каниця
«тс.»
ми́каничний
«зроблений з клоччя»
ми́канка
«найгірший сорт пряжі; клоччя Ж; клоччя, яке стягується з щітки після розчісування конопель Me»
миканча́ний
ми́катися
«вештатися; втручатися; кидатися»
микну́ти
«умчати (когось), занести»
ми́ковка
«палиця з гачком для висмикування сіна з копиці»
ми́чка
«жмут льону для прядіння; пасмо волосся; волосся у коня під копитом, щітка»
мокани́чний
«тс.»
намика́ти
«намотувати, навивати; накладати шар вовни на щітку для чесання»
пімкну́тися
«кинутися»
помика́ти
«попихати; приваблювати; поспішати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́каць «тс.» | білоруська |
| мъ́кна «витягти» | болгарська |
| muñcáti «звільняє, розв’язує» | давньоіндійська |
| мыкати «кидати, тріпати» | давньоруська |
| maukt «витягати» | латиська |
| maũkti «дерти (кору з дерева)» | литовська |
| mykaś «совати, усувати, швидко забирати» | нижньолужицька |
| mykać «чесати (льон)»«рухатися, мчатися, нестися» | польська |
| mknąć «чесати (льон)»«рухатися, мчатися, нестися» | польська |
| мы́кать «чесати (льон, коноплю)» | російська |
| мȕкати «тріпати (льон)» | сербохорватська |
| mykať «тс.» | словацька |
| míkati «чесати; висмикувати» | словенська |
| mykati «висмикувати, чесати (льон, коноплю)» | чеська |
| mьknǫti «тягти, виривати; штовхати, рухати» | ? |
| mukt «утекти» | ? |
смочка «костриця червона, Festuca rubra L.» (бот.)
неясне;
можливо, пов’язане з [мичка] «костриця овеча, Festuca ovina L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мичка «костриця овеча, Festuca ovina L.» | ? |
памич «мній (мох), Mnium L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з ми́чка «пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння», микаmи «чесати льон або коноплі для прядива»;
назва зумовлена схожими на куделю повстистими дернинами, що їх утворюють стебла цього моху (Словн. бот. 354);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́чка «пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння» | українська |
| микаmи «чесати льон або коноплі для прядива» | українська |
меч «вид холодної зброї»
псл. mečь, [mьčь] неясного походження;
зіставляється з гот. *mēkeis «меч», дісл. mækir, днн. māki «тс.», разом з якими могло бути запозичене з якогось третього джерела;
пор. груз. maχva «гострий; меч», удинське meχ «серп», лезг. магъ «леміш»;
безпосереднє пов’язання з гр. μάχη «боротьба», μά χαιρα «ніж, шабля» (Младенов 295; Fick III 303), як і з сперс. magen «меч» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), мало обґрунтоване;
р. бр. болг. м. меч, др. мечь, п. miecz, ч. слц. meč, вл. mječ, нл. mjac, схв. мȁч, слн. mèč, стсл. мεчь, мьчь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ensatae» Ж
мечатки́
ме́чик
«ударна частина терниці; [деталь у чинбарському знарядді; складова частина кросен О], ме́чник (іст.) «воїн, озброєний мечем»
мечова́тий
«мечоподібний»
мечо́к
«мечик у терниці»
мичо́к
«ТС.»
міч
«меч»
мі́чник
«мечник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| меч | білоруська |
| меч | болгарська |
| mječ | верхньолужицька |
| *mēkeis «меч» | готська |
| μάχη «боротьба» | грецька |
| maχva «гострий; меч» | грузинська |
| mækir | давньоісландська |
| māki «тс.» | давньонижньонімецька |
| мечь | давньоруська |
| меч | македонська |
| mjac | нижньолужицька |
| miecz | польська |
| mečь | праслов’янська |
| меч | російська |
| мȁч | сербохорватська |
| magen «меч» | середньоперська |
| meč | словацька |
| mèč | словенська |
| мεчь | старослов’янська |
| мьчь | українська |
| meč | чеська |
| mьčь | ? |
| maχva «гострий; меч» | ? |
| meχ «серп» | ? |
| магъ «леміш» | ? |
| χαιρα «ніж, шабля» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України