МИТАР — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́то́ «оплата за перевезення товарів через кордон; [мірчук ДзАтл І]»

псл. myto;
запозичене з германських мов;
двн. muta «митниця; податок, збір» (нвн. Maut «тс.»), гот. mota «мито» пов’язані з нвн. messen «міряти», спорідненим з лат. meditor «міркую», гр. μέδομαι «тс.»;
р. мы́то, мыт, бр. мы́та, мыт, др. мыто, мытъ, п. слц. myto «мито»,, вл. нл. myto, ч. mýto «платна винагорода, премія», болр. м. ми́то, схв. мȗт, мито «хабар; підкуп», слн. mito «арендна плата», стсл. мыто «платня; прибуток; гроші; подарунок; хабар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ми́та́р «службовець митниці, збирач мита»
мита́рства «важкі переживання, муки; поневіряння; (церк.) випробування, через які проходить душа після смерті»
мита́рство «ошуканство Ж; (ст.) митниця»
мита́рствувати «поневірятися»
ми́тни́к «працівник митниці»
митни́цтво «митна справа»
ми́тниця
обми́тити «обкласти митом»
переми́тник «спекулянт; контрабандист»
про́мито «високе мито»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы́та білоруська
myto верхньолужицька
mota «мито» готська
μέδομαι «тс.» грецька
muta «митниця; податок, збір» (нвн. Maut «тс.») давньоверхньонімецька
мыто давньоруська
meditor «міркую» латинська
ми́то македонська
myto нижньолужицька
messen «міряти» нововерхньонімецька
myto «мито» польська
myto праслов’янська
мы́то російська
мȗт сербохорватська
myto «мито» словацька
mito «арендна плата» словенська
мыто «платня; прибуток; гроші; подарунок; хабар» старослов’янська
мыт українська
мыт українська
мытъ українська
мито «хабар; підкуп» українська
mýto «платна винагорода, премія» чеська
ми́то ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України