МИСКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́ска «торба»
неясне;
маскозо́б «річкова мінога, Petromyzon planeri Bl.» (іхт.)
штучне складне утворення з основ слів ми́ска та [зоб] ‹ дзьоб;
назва зумовлена тим, що ця риба ротовою мископодібною лієчкою присисається до своїх жертв;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мискозі́б
мискозо́б
мускозо́б
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́ска | ? |
| дзьоб | ? |
ми́са «велика миска»
псл. misa;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зами́сник
«полиця для посуду»
ми́ска
миска́р
«виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник
«полиця або буфет для посуду»
ми́сошник
«той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на
«маленька або погана миска»
мисчі́вка
«синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник
«тс.»
(у гуцулів)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́са | білоруська |
| ми́са | болгарська |
| miska | верхньолужицька |
| ми́са «блюдо» | давньоруська |
| mēsa «стіл» (лат. mensa) | народнолатинська |
| miska | нижньолужицька |
| misa | польська |
| misa | праслов’янська |
| metǫ «кидаю; відміряю» | праслов’янська |
| ми́са | російська |
| misa | словацька |
| миса «блюдо» | старослов’янська |
| мета́ти «кидати» | українська |
| ми́ска | українська |
| мі́ска | українська |
| mísa | чеська |
| mētior «міряю, вимірюю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України