МИСИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́дза «морда, товсте обличчя»
неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мазка́тий
«мордатий, пикатий»
ме́са
«рот»
ми́ґза
«тс.»
мидза́тий
«з відвислими щоками, мордатий»
ми́за
«морда, рило»
ми́зати
«торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити
«дутися; надувати губи»
мизка́тий
«тс.»
ми́знути
«торкнутися мордою»
ми́зя
«дуже товсте обличчя»
(рлузл.)
ми́си
«морда тварини»
(мн.)
ми́цьо
«щоката дитина»
му́са
«морда корови»
нами́зитися
«надутися»
омиза́ти
«облизати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мы́за «морда» | білоруська |
μύξα «слиз» | грецька |
múkham «паща, морда» | давньоіндійська |
муцка «морда, рило» | македонська |
мыс «голова риби; зяброва покришка» | російська |
мыса́ло «обличчя» (лайл.) | українська |
мыса́лы «вилиці, щелепи» | українська |
мы́са «тс.» | українська |
μύσσομαι «сякаюся» | ? |
мис «частина суходолу, що вдається в річку, море»
неясне;
пов’язується з дінд. múkham «морда», гр. μυχός «внутрішність; глибина, бухта» (Uhlenbeck Aind. Wb. 226; Bugge KZ 32, 20);
припускається зв’язок із змика́тися (Преобр. І .574);
р. бр. мыс, ч. слц. mys (з р.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мыс | білоруська |
μυχός «внутрішність; глибина, бухта» | грецька |
múkham «морда» | давньоіндійська |
мыс | російська |
mys (з р.) | словацька |
mys (з р.) | чеська |
змика́тися | ? |
ми́са «велика миска»
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
псл. misa;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зами́сник
«полиця для посуду»
ми́ска
миска́р
«виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник
«полиця або буфет для посуду»
ми́сошник
«той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на
«маленька або погана миска»
мисчі́вка
«синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник
«тс.»
(у гуцулів)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мі́са | білоруська |
ми́са | болгарська |
miska | верхньолужицька |
ми́са «блюдо» | давньоруська |
mēsa «стіл» (лат. mensa) | народнолатинська |
miska | нижньолужицька |
misa | польська |
metǫ «кидаю; відміряю» | праслов’янська |
misa | праслов’янська |
ми́са | російська |
misa | словацька |
миса «блюдо» | старослов’янська |
мета́ти «кидати» | українська |
ми́ска | українська |
мі́ска | українська |
mísa | чеська |
mētior «міряю, вимірюю» | ? |
ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»
фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;
значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;
запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;
р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ме́са | білоруська |
mša | верхньолужицька |
smittian «кидати, бити» | давньоанглійська |
missa «тс.» | латинська |
ite | латинська |
mša | нижньолужицька |
messa | польська |
ме́сса | російська |
ми́са | сербохорватська |
smizan «бити» | середньоверхньнімецька |
omša | словацька |
maša | словенська |
messe | французька |
mše | чеська |
mittere «відпускати, звільняти» | ? |
значення «обідня» | ? |
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)» | ? |
мъша | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України