МИРНИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мир «згода, спокій»
псл. mirъ «мир, згода»;
споріднене з лит. ст. mieras «мир, спокій», лтс. miêrs «тс.», дінд. mitráḥ «друг»;
іє. *mēi- (mῑ-) «ласкавий, милий»;
пов’язується також з *merti «мерти (заспокоюватись)» (Мартынов Рус. и сл. языкозн. 188–190);
виводиться від скіф. *mir-, ав. miϑra- «дружба, угода» (Абаев Пробл. ист. и диал. 11);
р. болг. м. мир, бр. мір, др. миръ, п. mir, ч. слн. mír, слц. mier, вл. нл. měr, схв. мȗр, стсл. миръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замири́ти
«примирити»
зми́рний
«смирний»
мири́ти
мирна́
ми́рний
мирно́та
«злагода, спокій»
мирова́
мирови́й
мирствува́ти
«благословляти словами «мир всім»
не́змир
«сварка, ворожнеча»
перемир'я
поми́рна
«мирова»
при́мир
«перемир’я»
прими́р'я
«тс.»
примире́нець
примире́нний
«умиротворений, лагідний»
примире́нство
примире́нський
примири́тель
прими́рливий
прими́рний
прими́рник
прими́рок
ро́змир
«розрив мирних відносин; замирення, мир»
суми́р
«покора»
су́ми́р
«мир, згода, спокій»
сумири́ти
«упокорити, угамувати»
суми́рний
«смирний, лагідний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| miϑra- «дружба, угода» | авестійська |
| мір | білоруська |
| мир | болгарська |
| měr | верхньолужицька |
| mitráḥ «друг» | давньоіндійська |
| миръ | давньоруська |
| *mēi- «ласкавий, милий» (mῑ-) | індоєвропейська |
| miêrs «тс.» | латиська |
| mieras «мир, спокій» | литовська |
| мир | македонська |
| měr | нижньолужицька |
| mir | польська |
| mirъ «мир, згода» | праслов’янська |
| мир | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| mier | словацька |
| mír | словенська |
| миръ | старослов’янська |
| mír | чеська |
| mieras «мир, спокій» | ? |
| *merti «мерти (заспокоюватись)» | ? |
| *mir- | ? |
мир «світ; громада, народ»
псл. mirъ «світ, народ, мирний народ», результат семантичного розвитку слова mirъ «мир, згода»;
р. мир «світ; сільська громада», бр. заст. мір «сільська громада», болг. мир «світ», схв. заст. мȗр, стсл. миръ, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мире́цкий
«тс.»
ми́рний
«народний, багатолюдний»
ми́рськи́й
«світський; громадський»
(заст.)
мирянин
«людина, що живе у миру, не має духовного звання; член сільської громади»
(заст.)
миря́нський
«громадський»
по́мирок
«праця в порядку взаємодопомоги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мір «сільська громада» | білоруська |
| мир «світ» | болгарська |
| mirъ «світ, народ, мирний народ» | праслов’янська |
| мир «світ; сільська громада» | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| миръ «тс.» | старослов’янська |
| mirъ «мир, згода» | ? |
| мір «сільська громада» | ? |
| мȗр | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України