МИНТУС — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
манти́ти «видурювати, випрошувати»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з лат. mantica «дорожня торба» (пор. п. ст. mantyka «жебрацька торба»), mantellum «покривало, скатертина»;
р. [манти́ть] «здаватися; бути привабливим», [манту́лить] «бути лизоблюдом», [манту́лы] «ласощі», бр. манта́чыць «тратити, розтринькувати», [манту́лы] «похоронний обід; частування; легке життя», [манту́лиць] «прикидатися бідним», п. [mantuły] «вид печива», слц. [obmantať] «обдурити», [umantať] «заворожити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манта́
«дурисвіт, шахрай, шахрайство Ж; блукання в лісі О»
манта́р
«шахрай»
манта́ч
«дурисвіт Ж; прохач (про циган) Корз»
манта́чити
«обдурювати, ошукувати Ж; тратити, розтринькувати»
манти́вий
«брехливий, неправдивий»
манти́лити
«тс.»
мантило
манти́тися
«плестися (уві сні)»
мантій
манті́йство
«ошуканство»
манту́ла
«поминальний обід; милостиня на такому обіді»
манту́ли
«подачки; кукурудзяні пироги з сиром»
манту́лити
«видурювати подачку»
манту́лки
«ласощі; дрібний крам»
мантяни́к
«шахрай»
мантяр
«тс.»
ми́нту́с
«шматок хліба, одержаний жебраком Г, Ж; подачка жебракові; залишки їжі, що дають жебракові»
ми́нтуси
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манта́чыць «тратити, розтринькувати» | білоруська |
| mantica «дорожня торба» (пор. п. ст. mantyka «жебрацька торба») | латинська |
| mantuły «вид печива» | польська |
| манти́ть «здаватися; бути привабливим» | російська |
| obmantať «обдурити» | словацька |
| манту́лить «бути лизоблюдом» | українська |
| манту́лы «ласощі» | українська |
| манту́лы «похоронний обід; частування; легке життя» | українська |
| манту́лиць «прикидатися бідним» | українська |
| umantať «заворожити» | українська |
| mantellum «покривало, скатертина» | ? |
метіс «дикий короп, сазан, Cyprinus carpio L.; карась срібний, Саrassius gibelio Bloch» (іхт.)
неясне;
можливо, результат видозміни назв [ме́нту́с] «минь», [ми́нтус] «тс.» (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́тус
«дикий короп, сазан»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́нту́с «минь» | ? |
| ми́нтус «тс.» (пор.) | ? |
минь «Lota Oken» (іхт.)
очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м
«вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к
«минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мень | білоруська |
| mjenk | верхньолужицька |
| μαίνη «маленька морська риба; окунь» | грецька |
| mentäk | ерзянська |
| menca «тс.» | латиська |
| ménkė «тріска» | литовська |
| men «минь» | марійська |
| muntuk «тс.» | мокшанська |
| mjenk | нижньолужицька |
| miętus | польська |
| *mьn- | праслов’янська |
| минь | російська |
| mеnjak | сербохорватська |
| mаnј | сербохорватська |
| mieň | словацька |
| mének «минь» | словенська |
| мень | українська |
| ме́нюх | українська |
| ме́нтус | українська |
| мянту́з | українська |
| mień | українська |
| мàнић | українська |
| mník | чеська |
| men «минь» | ? |
| menьš- «менший» | ? |
| meň | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України