МИНЕЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́ня «корова, віл, теля» (дит.)
слова дитячої мови звуконаслідувального походження (пор. му́кати, р. мыча́ть);
Фонетичні та словотвірні варіанти
минь-минь
(вигук, яким кличуть котів)
ми́нюми́ню
(вигук, яким кличуть корів)
мі́ня
«корова, теля»
миня «примара»
можливо, пов’язане з [маня́к] «тс.» (пор.);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маня́к «тс.» (пор.) | ? |
минь «Lota Oken» (іхт.)
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м
«вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к
«минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мень | білоруська |
| mjenk | верхньолужицька |
| μαίνη «маленька морська риба; окунь» | грецька |
| mentäk | ерзянська |
| menca «тс.» | латиська |
| ménkė «тріска» | литовська |
| men «минь» | марійська |
| muntuk «тс.» | мокшанська |
| mjenk | нижньолужицька |
| miętus | польська |
| *mьn- | праслов’янська |
| минь | російська |
| mеnjak | сербохорватська |
| mаnј | сербохорватська |
| mieň | словацька |
| mének «минь» | словенська |
| мень | українська |
| ме́нюх | українська |
| ме́нтус | українська |
| мянту́з | українська |
| mień | українська |
| мàнић | українська |
| mník | чеська |
| menьš- «менший» | ? |
| men «минь» | ? |
| meň | ? |
мина́ти
іє. *mеі- «іти»;
споріднене з лат. meare «ходити, проходити, рухатися», скімр. mynet «іти»;
псл. *minǫti «минути», mijati «минати»;
р. минова́ть, бр. міна́ць, др. минути, миновати, п. minąć «минути», mijać «минати», ч. minoúti «минути», míjeti «минати», слц. minut’ «минути», вл. minyć so «минутися», нл. minus’ se «тс.», mijaś se «минатися», болг. ми́на «мину», м. мине «минає», схв. ми́нути «минути», слн. miníti, стсл. минѫти, миновати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимина́ти
«переганяти, обганяти»
мина́тиси
«минатися; помирати, гинути»
мина́тися
минува́ти
«обносити (чаркою), уникнути Ж»
мину́вшина
мину́ле
мину́лий
мину́ти
мину́шка
«скороминуча»
(про грушу)
мину́щий
мінуха́
неймину́й
«неодмінно»
немина́йло
«той, що не поступається дорогою; той, що не проходить»
немину́чий
о́бмин
«пропуск»
обмина
«тс.»
обмина́ти
обмино́вище
«той, кого всі уникають»
омина́ти
передмину́лий
про́мінка
«пропуск нитки в основі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міна́ць | білоруська |
| ми́на «мину» | болгарська |
| minyć so «минутися» | верхньолужицька |
| минути | давньоруська |
| *mеі- «іти» | індоєвропейська |
| meare «ходити, проходити, рухатися» | латинська |
| мине «минає» | македонська |
| minus' se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| mijaś se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| minąć «минути»«минати» | польська |
| mijać «минути»«минати» | польська |
| *minǫti «минути» | праслов’янська |
| минова́ть | російська |
| ми́нути «минути» | сербохорватська |
| mynet «іти» | середньокімрська |
| minut' «минути» | словацька |
| miníti | словенська |
| минѫти | старослов’янська |
| миновати | українська |
| миновати «тс.» | українська |
| minoúti «минути»«минати» | чеська |
| míjeti «минути»«минати» | чеська |
| mijati «минати» | ? |
ми́ца «кішка»
запозичення з молдавської мови;
молд. мы́цэ «кішка» (рум. mîţă «тс.») є афективним (звуконаслідувальним) утворенням, паралельним до іт. micio «кішка, кіт», нвн. Mieze «кішка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́нька
«сережка, котик (на дереві)»
ми́ня
«кішка»
ми́цка
«тс. тж; сережка, котик (на дереві) ВеНЗн»
миць-миць
(вигук, яким кличуть кота)
ми́цька
«тс. тж; (зоол.) білка, Sciurus vulgaris L. ВеНЗн; тхір, Putorius vulgaris ВеНЗн»
ми́ця
«кішечка, котик»
(дит.)
міць-міць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| micio «кішка, кіт» | італійська |
| мы́цэ «кішка» (рум. mîţă «тс.») | молдавська |
| Mieze «кішка» | нововерхньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України