МИМО — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́мо «повз»
псл. mimo, пов’язане з основою дієслова mijati «минати», minǫti «минути»;
р. болр. ми́мо, бр. мі́ма, др. мимо, п. ч. слц. нл. mimo, вл. njmo, схв. мȕмо, слн. mimo, стсл. мимо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́ма | білоруська |
| njmo | верхньолужицька |
| мимо | давньоруська |
| mimo | нижньолужицька |
| mimo | польська |
| mimo | праслов’янська |
| ми́мо | російська |
| мȕмо | сербохорватська |
| mimo | словацька |
| mimo | словенська |
| мимо | старослов’янська |
| mimo | чеська |
| mijati «минати» | ? |
| minǫti «минути» | ? |
| ми́мо | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України