МИЛКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́ло
псл. mydlo, похідне від myti «мити»;
р. мы́ло, бр. мы́ла, др. мыло, п. вл. mydło, ч. mýdlo, слц. mydlo, схв. [м́ило], слн. mílo, стсл. мылο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зми́лини
«змилки»
зми́лки
«мильна вода після прання»
зми́лок
«невеликий залишок мила»
мили́нє
«мильна вода»
ми́ли́ни
ми́ли́ти
милі́ння
милки́й
милова́тий
«милоподібний»
милови́ння
«ТС.»
ми́льний
ми́льник
ми́ля
«обрядове умивання молодих з річки або криниці»
ми́ляний
миля́р
«виробник або продавець мила»
миля́рня
«миловарня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́ла | білоруська |
| mydło | верхньолужицька |
| мыло | давньоруська |
| mydło | польська |
| mydlo | праслов’янська |
| мы́ло | російська |
| м́ило | сербохорватська |
| mydlo | словацька |
| mílo | словенська |
| мылο | старослов’янська |
| mýdlo | чеська |
| myti «мити» | ? |
верми́вка «кохана, коханка»
неясне;
Желехівський (63) припускає первісну форму *врѣл + милка, в якій перший компонент мав бути пов’язаний з псл. *vьrĕti «кипіти, вирувати» (про палке почуття), а в другому компоненті л зазнало діалектної зміни у в;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *vьrĕti «кипіти, вирувати» (про палке почуття) | праслов’янська |
| врѣл | ? |
| милка | ? |
мили́ти «вводити в оману; турбувати Ж; втікати О»
псл. [myliti] етимологічно неясне;
здебільшого зіставляється з лтс. muldêt «говорити нісенітницю», лит. mùldyti «помилятися», mẽlas «брехня»;
думка про запозичення в українську мову з польської (Brückner 350) викликає сумнів;
р. [мы́лить] «бентежити», бр. мыля́ць «ворушити», [мыли́цьца] «помилятися», п. вл. mylić «обманювати», ч. mýlit, слц. mýliť, нл. moliś «ТС.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змили́ти
«помилитися; обманути»
зми́лка
«помилка»
зми́льний
«хибний, невірний»
мила́ти
«мотати, крутити»
мили́тися
«помилятися»
ми́лка
«помилка»
ми́лок
«тс.»
ми́льний
«помилковий»
необми́льний
неоми́льний
«безпомилковий»
непоми́лешний
непоми́льний
«тс.»
о́бмил
«помилка; огріх у сівбі»
обми́ла
«помилка»
обмили́тися
«помилитися»
о́бмилка
обми́лний
«облудний, помилковий»
о́бмилок
«тс.»
омили́ти
«ввести в оману»
оми́лка
«помилка»
оми́льний
«помилковий»
поми́лешно
«помилково»
помили́тися
помилка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мыля́ць «ворушити» | білоруська |
| mylić «обманювати» | верхньолужицька |
| muldêt «говорити нісенітницю» | латиська |
| mùldyti «помилятися» | литовська |
| moliś «ТС.» | нижньолужицька |
| mylić «обманювати» | польська |
| myliti | праслов’янська |
| мы́лить «бентежити» | російська |
| mýliť | словацька |
| мыли́цьца «помилятися» | українська |
| mýlit | чеська |
| mẽlas «брехня» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України