МИЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́лиця «костур, дерев’яна нога; [чепіга в плузі Л]»
неясне;
для р. мы́лица припускається запозичення з фінно-угорських мов (ест. mõхla «кормове весло», карел. mela, фін. mela «тс.»);
зіставляється також з [мульга́] «рукоятка весла», [му́лявка] «тс.», що зближується з му́ляти;
р. [мы́лица] «ручка весла» (Даль), бр. мыліца «милиця», п. [mulica] «ручка рала»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́лничка
милі́н
«ручка в жорнах»
ми́лниця
«ручка на кінці весла»
мильо́н
«тс.»
мі́лиця
«чепіга в плузі»
муни́чка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мыліца «милиця» | білоруська |
| mulica «ручка рала» | польська |
| мы́лица (ест. mõхla «кормове весло», карел. mela, фін. mela «тс.») | російська |
| мы́лица «ручка весла» (Даль) | російська |
| мульга́ «рукоятка весла» | ? |
| му́лявка «тс.» | ? |
| му́ляти | ? |
Мили́ця (жіноче ім’я)
запозичення з болгарської мови;
болг. Ми́ли́ца, як і схв. Ми́ли́ца, утворене від прикметника мил (схв. мȕо) «милий», можливо, як калька гр. Xάρɩς, Xαρὶτη (жіночі імена, букв. «краса, привабливість, ласка».– Вл. імена 143; Петровский 157; Илчев 334; Младенов 297; Успенский 620.– Див. ще ми́лий;
р. Ми́лица, бр. Шліца;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Míля
Мі́ла
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Шліца | білоруська |
| Ми́ли́ца | болгарська |
| Xάρɩς | грецька |
| Ми́лица | російська |
| Ми́ли́ца | сербохорватська |
| мил «милий» (схв. мȕо) | ? |
| Xαρὶτη (жіночі імена, букв. «краса, привабливість, ласка».-- Вл. імена 143; Петровский 157; Илчев 334; Младенов 297; Успенский 620.-- Див. ще ми́лий. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України