МИЗКАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
мизга́тися «упадати, залицятися»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [mizgać się] «упадати, залицятися», mizgus «підлесник; залицяльник», mizguś «тс.», umizgać się «ластитися; залицятися», єпоріднене з ч. [mízat se] «голубитися, пестити», слц. [mizlavý] «лоскітливий» (про тварин), [myzlivý] «тс.», загальноприйнятого пояснення не має;
зіставляється з нвн. schmeicheln «лестити» (Machek ESJČ 367) або з псл. migati «мигати» (Brückner 339);
р. [мы́згать] «тинятися; часто ходити куди-небудь, до кого-небудь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́зкатися
мизу́н
«підлесник; полюбовник»
мі́зкатися
«тс.»
оми́з
«улесливість; кокетування»
омиза́ти
«лестити»
оми́зина
«тс.»
оми́зливий
«улесливий»
підми́зи
«залицяння»
умизга́тися
«упадати, увиватися»
умі́зганик
«залицяльник, зальотник»
умі́зґі
«залицяння»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| schmeicheln «лестити» | нововерхньонімецька |
| mizgać się «упадати, залицятися» | польська |
| migati «мигати» | праслов’янська |
| мы́згать «тинятися; часто ходити куди-небудь, до кого-небудь» | російська |
| mízat se «голубитися, пестити» | чеська |
| mizgus «підлесник; залицяльник» | ? |
| mizguś «тс.» | ? |
| się «ластитися; залицятися» | ? |
| mizlavý «лоскітливий» (про тварин) | ? |
| myzlivý «тс.» | ? |
ми́зкати «бруднити, заношувати»
неясне;
припускається зв’язок з ми́кати (Фасмер III 23);
р. мы́згать «бруднити, псувати; [тинятися; вештатися]», вл. mickować so «обшарпуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́зкатися
«забруднюватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mickować so «обшарпуватися» | верхньолужицька |
| мы́згать «бруднити, псувати; [тинятися; вештатися]» | російська |
| ми́кати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України