МИГДАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

мигда́ль «Amygdalus communis L.» (бот.)

через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької, пізніше через посередництво польської– з латинської;
лат. amigdalum «мигдаль», amigdala «мигдаль, мигдалеве дерево» походить від гр. ἀμυγδάλη (ἀμύγδαλος) «мигдаль», неясного походження (виводиться від гебр. magdῑ’ēl букв. «дорогоцінний дар божий»);
р. минда́ль, бр. мінда́ль, [мигда́лы], др. мигдалъ, п. migdał, ч. mandle, слц. mandl᾿a, вл. mandla, нл. mandel, болг. мигда́л, м. минда́л, мигда́л, схв. мȇндуо, слн. mándelj, стсл. мигдалъ, лигдала, амигдаль;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мигдале́ві (бот.)
мигда́лик «мигдалевидна залоза в глотці»
мигда́лина «тс.»
миґда́ль
мигда́льник «дикий мигдаль»
микда́л
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мінда́ль білоруська
мигда́л болгарська
mandla верхньолужицька
ἀμυγδάλη «мигдаль» (ἀμύγδαλος) грецька
мигдалъ давньоруська
amigdalum «мигдаль» латинська
минда́л македонська
mandel нижньолужицька
migdał польська
минда́ль російська
мȇндуо сербохорватська
mandl'a словацька
mándelj словенська
мигдалъ старослов’янська
мигда́лы українська
мигда́л українська
лигдала українська
амигдаль українська
mandle чеська
amigdala «мигдаль, мигдалеве дерево» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України