МИГДАЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
мигда́ль «Amygdalus communis L.» (бот.)
через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької, пізніше через посередництво польської– з латинської;
лат. amigdalum «мигдаль», amigdala «мигдаль, мигдалеве дерево» походить від гр. ἀμυγδάλη (ἀμύγδαλος) «мигдаль», неясного походження (виводиться від гебр. magdῑ’ēl букв. «дорогоцінний дар божий»);
р. минда́ль, бр. мінда́ль, [мигда́лы], др. мигдалъ, п. migdał, ч. mandle, слц. mandl᾿a, вл. mandla, нл. mandel, болг. мигда́л, м. минда́л, мигда́л, схв. мȇндуо, слн. mándelj, стсл. мигдалъ, лигдала, амигдаль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мигдале́ві
(бот.)
мигда́лик
«мигдалевидна залоза в глотці»
мигда́лина
«тс.»
миґда́ль
мигда́льник
«дикий мигдаль»
микда́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мінда́ль | білоруська |
| мигда́л | болгарська |
| mandla | верхньолужицька |
| ἀμυγδάλη «мигдаль» (ἀμύγδαλος) | грецька |
| мигдалъ | давньоруська |
| amigdalum «мигдаль» | латинська |
| минда́л | македонська |
| mandel | нижньолужицька |
| migdał | польська |
| минда́ль | російська |
| мȇндуо | сербохорватська |
| mandl'a | словацька |
| mándelj | словенська |
| мигдалъ | старослов’янська |
| мигда́лы | українська |
| мигда́л | українська |
| лигдала | українська |
| амигдаль | українська |
| mandle | чеська |
| amigdala «мигдаль, мигдалеве дерево» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України