МИГАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́га́ти «блимати, моргати; (про світло) мигтіти»
псл. migati «мигати», mьgnǫti ( ‹*mĭg-) «мигнути»;
споріднене з лат. mieвre «блищати, тріпотіти», лит. mígti, miegóti «спати», лтс. miêgt «закривати очі», перс. miža «вія»;
іє. *meigh- «блимати, моргати» (первісно «втягувати повіки»), пов’язане з *megh-/ mogh- «тягти»;
р. мига́ть, бр. міга́ць, др. мигати «блимати очима», п. migać «моргати, мерехтіти, блимати», mgnienie «мить», ч. mihat, слц. mihať, вл. mikać, нл. mikaś, miknuś, полаб. migojě, болг. ми́гам, м. мига, схв. м́игати, слн. mígati, стсл. мьгнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змиг
миг
«мить; мелькання; мигнути (виг.)»
ми́гавка
«блискавиця»
мига́льний
«миготливий»
(анат.)
мига́тися
«виднітися, ввижатися»
ми́ги
«жести»
ми́гкати
«мигтіти»
мигки́й
«блимаючий»
мигко́м
«мигцем, миттю»
мигкоті́ти
«тс.»
мигну́ти
«майнути; моргнути; [ударити]»
ми́говиця
«блискавиця»«вія»
ми́гом
«миттю»
мигота́ти
миготі́ти
миготли́вий
мигті́ти
«тс.»
мигтю́чий
мигуне́ць
«каганець; [падуча зірка]»
мигу́шка
«блискавиця»
мигце́м
не́змигливо
примгну́ть
«склепити очі, задрімати»
умига́тися
«стати звичним»
умигну́ти
«відвести очі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міга́ць | білоруська |
| ми́гам | болгарська |
| mikać | верхньолужицька |
| мигати «блимати очима» | давньоруська |
| *meigh- «блимати, моргати» (первісно «втягувати повіки») | індоєвропейська |
| mieвre «блищати, тріпотіти» | латинська |
| miêgt «закривати очі» | латиська |
| mígti | литовська |
| мига | македонська |
| mikaś | нижньолужицька |
| miknuś | нижньолужицька |
| miža «вія» | перська |
| migojě | полабська |
| migać «моргати, мерехтіти, блимати»«мить» | польська |
| mgnienie «моргати, мерехтіти, блимати»«мить» | польська |
| migati «мигати» | праслов’янська |
| мига́ть | російська |
| м́игати | сербохорватська |
| mihať | словацька |
| mígati | словенська |
| мьгнѫти | старослов’янська |
| mihat | чеська |
| *mĭg- «мигнути» | ? |
| miegóti «спати» | ? |
| mogh- «тягти» | ? |
аме́ба
через російську мову запозичено з німецької;
нім. Amöbe походить від лат. amoeba, яке передає гр. ἀμοιβή «зміна», утворене від ἀμείβω «зростаю, змінююсь», спорідненого з псл. migati, укр. мига́ти;
р. бр. амёба, болг. м. схв. аме́ба, п. вл. ameba, ч. слц. слн. améba;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амёба | білоруська |
| аме́ба | болгарська |
| ameba | верхньолужицька |
| ἀμοιβή «зміна» | грецька |
| amoeba | латинська |
| аме́ба | македонська |
| Amöbe | німецька |
| ameba | польська |
| migati | праслов’янська |
| амёба | російська |
| аме́ба | сербохорватська |
| améba | словацька |
| améba | словенська |
| мига́ти | українська |
| améba | чеська |
| ἀμείβω «зростаю, змінююсь» | ? |
домигу́н «ловелас, гульвіса»
очевидно, пов’язане з мига́ти в значенні «моргати, підморгувати» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мига́ти «моргати, підморгувати» | ? |
жму́рити
пов’язане чергуванням голосних з мига́ти;
метатеза (mьžuriti › žьmuriti) відбулася, можливо, під впливом жа́ти (жму);
псл. žbmuriti, утворене шляхом метатези з mьžuriti (пор. ч. mžourati), що є суфіксальним похідним від mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники – лит. mìgti (mingù) «заснути», прус. ismigē «(він) заснув»);
р. жму́рить, бр. жму́рыць, п. żmurzyć, слц. žmúriť, схв. жмýрити, слн. žmúriti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жму́ри
жмури́тися
жму́ритися
жму́риця
«третя повіка»
(у коня)
жму́рій
«людина, що постійно мружить очі»
жмурі́нка
«гра в хованки»
жмурка́йло
«жмурій»
жму́рки
жмурко́
«жмурій»
жмурли́
па́жмурки
пі́жмурки
при́
«піжмурки»
при́жмур
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мжыць | білоруська |
| жму́рыць | білоруська |
| mìgti | литовська |
| mingù | литовська |
| żmurzyć | польська |
| mьžuriti | праслов’янська |
| žьmuriti | праслов’янська |
| žbmuriti | праслов’янська |
| mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники -- лит. mìgti (mingù) | праслов’янська |
| ismigē «(він) заснув» | прусська |
| мжить | російська |
| жму́рить | російська |
| жмýрити | сербохорватська |
| žmúriť | словацька |
| žmúriti | словенська |
| мига́ти | українська |
| жа́ти (жму) | українська |
| жму | українська |
| mžourati | чеська |
замгну́ти «здрімнути, задрімати Г; заплющити очі, щоб подрімати Ж»
утворене від др. мьгнути, форми доконаного виду від дієслова мигати «щуритися, мружитися; кліпати»;
р. [замгну́ть] «заплющити очі, задрімати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мьгнути | давньоруська |
| замгну́ть «заплющити очі, задрімати» | російська |
| мигати «щуритися, мружитися; кліпати» | ? |
ми́ґа «пантоміма»
запозичення з польської мови;
п. migi «миги, жести» (rozmawiać na migi «розмовляти на мигах») відповідає укр. ми́ги, похідному від ми́га́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мі́ґи
«жести як засіб порозуміння з глухонімими»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| migi «миги, жести» (rozmawiać na migi «розмовляти на мигах») | польська |
| ми́ги | українська |
| ми́га́ти | ? |
оме́г «Oenanthe L.; [болиголов плямистий, Conium maculatum L.]» (бот.)
певної етимології не має;
припускається (Фасмер–Трубачев III 138–139) зв’язок з мига́ти;
зіставляється (Machek Jm. rostl. 45–46) з мезга́;
як назва отруйних рослин, вживання яких викликає запаморочення, зводиться (Меркулова ЭИРЯ III 18–19) до лат. vomica «блювотне»;
р. оме́г «болиголов плямистий; гіркий напій», оме́жник «омег», [о́мяк] «цикута (віха), Cicuta L.», бр. о́мег «болиголов плямистий», аме́жнік «омег водяний», п. omieg «аконіт», omięg, omiek, omega, ч. oměj, voměj, omih, слц. omich, omeda «тс.», схв. омик «Aconitum vulparia Rchb.», слн. omèj «аконіт», цсл. омѣгь «отруйна рослина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вомиг
«цикута отруйна, Cicuta virosa L.»
вомига
«болиголов плямистий»
омага
«аконіт, Aconitum L.»
ома́ґа
омега
оме́ґа
«тс.»
омеґа́ня
«отруєння аконітом»
оме́джанка
оме́джниця
«тс.»
оме́джнядь
«гурт овець, отруєних аконітом»
оме́жник
«омег водяний, Oenanthe aquatica L. (Poir.)»
омека
омчега
омше́га
«тс.»
омяк
«(вид аконіту) Aconitum napellus L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́мег «болиголов плямистий» | білоруська |
| vomica «блювотне» | латинська |
| omieg «аконіт» | польська |
| omięg «аконіт» | польська |
| omiek «аконіт» | польська |
| omega «аконіт» | польська |
| оме́г «болиголов плямистий; гіркий напій» | російська |
| омик «Aconitum vulparia Rchb.» | сербохорватська |
| omich «тс.» | словацька |
| omeda «тс.» | словацька |
| omèj «аконіт» | словенська |
| оме́жник «омег» | українська |
| о́мяк «цикута (віха), Cicuta L.» | українська |
| аме́жнік «омег водяний» | українська |
| омѣгь «отруйна рослина» | церковнослов’янська |
| oměj | чеська |
| voměj | чеська |
| omih | чеська |
| мига́ти | ? |
| мезга́ | ? |
сновига́ти «поспішно рухатися, снувати взад і вперед, тинятися»
очевидно, результат контамінації слів снува́ти і ми́га́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
снови́га
«(ент.) муха, Anthomyia Meigen; [той, хто сновигає]»
снови́ґа
«тс.»
сновиґа́йло
«муха-сновига»
сновиґа́ти
сновіда́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| снува́ти | ? |
| ми́га́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України