МЕЧИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мета́ритися «метушитися»
результат контамінації семантично близьких мета́тися і мита́ритися;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́тися | ? |
| мита́ритися | ? |
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| motati «мотати» | ? |
| metù «кидати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України