МЕЧИК — ЕТИМОЛОГІЯ
меч «вид холодної зброї»
псл. mečь, [mьčь] неясного походження;
зіставляється з гот. *mēkeis «меч», дісл. mækir, днн. māki «тс.», разом з якими могло бути запозичене з якогось третього джерела;
пор. груз. maχva «гострий; меч», удинське meχ «серп», лезг. магъ «леміш»;
безпосереднє пов’язання з гр. μάχη «боротьба», μά χαιρα «ніж, шабля» (Младенов 295; Fick III 303), як і з сперс. magen «меч» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), мало обґрунтоване;
р. бр. болг. м. меч, др. мечь, п. miecz, ч. слц. meč, вл. mječ, нл. mjac, схв. мȁч, слн. mèč, стсл. мεчь, мьчь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ensatae» Ж
мечатки́
ме́чик
«ударна частина терниці; [деталь у чинбарському знарядді; складова частина кросен О], ме́чник (іст.) «воїн, озброєний мечем»
мечова́тий
«мечоподібний»
мечо́к
«мечик у терниці»
мичо́к
«ТС.»
міч
«меч»
мі́чник
«мечник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
меч | білоруська |
меч | болгарська |
mječ | верхньолужицька |
*mēkeis «меч» | готська |
μάχη «боротьба» | грецька |
maχva «гострий; меч» | грузинська |
mækir | давньоісландська |
māki «тс.» | давньонижньонімецька |
мечь | давньоруська |
меч | македонська |
mjac | нижньолужицька |
miecz | польська |
mečь | праслов’янська |
меч | російська |
мȁч | сербохорватська |
magen «меч» | середньоперська |
meč | словацька |
mèč | словенська |
мεчь | старослов’янська |
мьчь | українська |
meč | чеська |
mьčь | ? |
maχva «гострий; меч» | ? |
meχ «серп» | ? |
магъ «леміш» | ? |
χαιρα «ніж, шабля» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України