МЕТОНІМІЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
метоні́мія «перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку»
через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нім. Metonymíe, фр. metonymie, англ. metonymy, лат. metonymia) запозичено з грецької;
гр. μετωνυμία «тс.» складається з префікса μετα- «між, за, після, пере-» і основи іменника ὄνυμα – діалектної форми до ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з лат. nōmen, псл. imę, укр. ім’я «ТС.»;
р. болг. метони́мия, бр. метоні́мія, п. metonimia, ч. metonymie, слц. metonymia, вл. metonymija, м. метонимија, схв. метонùмиjа, слн. metonimíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метонімі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| метоні́мія | білоруська |
| метони́мия | болгарська |
| metonymija | верхньолужицька |
| μετωνυμία «тс.» | грецька |
| nōmen | латинська |
| метонимија | македонська |
| metonimia | польська |
| imę | праслов’янська |
| метони́мия | російська |
| метонùмиjа | сербохорватська |
| metonymia | словацька |
| metonimíja | словенська |
| ім'я́ «ТС.» | українська |
| metonymie | чеська |
| μετα- «між, за, після, пере-» | ? |
| ὄνομα «ім’я, назва» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України