МЕТО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ме́то «шум, галас»
неясне;
мет «мить, момент»
можливо, було підтримане впливом з боку мент «момент»;
очевидно, етимологічно тотожне слову [мет] «кидок, змах», пов’язаному з метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
меть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мент «момент» | ? |
| мет «кидок, змах» | ? |
| метати | ? |
ме́та «ціль»
запозичення з латинської мови;
лат. mēta «ціль, межа; фініш, старт (початковий і кінцевий стовпи на іподромі)» споріднене з лит. miẽtas «кіл, жердина», лтс. mìets «тс.», дінд. methíḥ (methí) «стовп, кіл»;
р. [мета́], бр. мэ́та, п. ч. слц. meta «тс.», м. мета «мішень», схв. ме́та «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мэ́та | білоруська |
| methíḥ «стовп, кіл» (meth$í) | давньоіндійська |
| mēta «ціль, межа; фініш, старт (початковий і кінцевий стовпи на іподромі)» | латинська |
| mìets «тс.» | латиська |
| miẽtas «кіл, жердина» | литовська |
| мета «мішень» | македонська |
| meta «тс.» | польська |
| мета́ | російська |
| ме́та «тс.» | сербохорватська |
| meta «тс.» | словацька |
| meta «тс.» | чеська |
ме́та «край земельної ділянки, потя» (у виразі [граничити мета о мету])
не зовсім ясне;
може бути пов’язане як з мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби), так і з ме́та́ «ціль», давніше також «закінчення, фініш» (з лат.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́ти
«місце на кінці ораного поля, де плуг викидає скибу»
ме́тла
«суголовок, межа, дорога між двома полями»
ме́тлище
«тс.»«місце, зручне для полювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби) | ? |
| ме́та́ «ціль» | ? |
| також «закінчення, фініш» (з лат.) | ? |
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| metù «кидати» | ? |
| motati «мотати» | ? |
мить «момент, секунда»
неясне;
можливо, пов’язане з мет (меть) «мить» (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
миттє́вий
ми́ттю
«дуже швидко»
митьови́й
мі́ттю
«тс.»
міть
«тс.»
уми́ть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мет «мить» (меть)(пор.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України