МЕТЕОРИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
метео́р «спалах в атмосфері внаслідок згорання космічного тіла»
запозичення з західноєвропейських мов;
фр. météore, нім. Meteór через слат. meteora «метеор» зводяться до гр. μετέωρος «високий, піднятий вгору, небесний», пов’язаного з дієсловом μεταίρω «переношу», що складається з префікса μετα- «пере-» і етимологічно неясного дієслова ἀίρω (ἀείρω) «підіймаю»;
р. болг. м. метео́р, бр. метэо́р, п. ч. слц. вл. meteor, схв. метèор, слн. meteór;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метеорит
«тверде тіло космічного походження»
метеори́тика
«наука про метеорити»
метеори́тний
метеори́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| метэо́р | білоруська |
| метео́р | болгарська |
| meteor | верхньолужицька |
| μετέωρος «високий, піднятий вгору, небесний» | грецька |
| метео́р | македонська |
| Meteór | німецька |
| meteor | польська |
| метео́р | російська |
| метèор | сербохорватська |
| meteora «метеор» | середньолатинська |
| meteor | словацька |
| meteór | словенська |
| météore | французька |
| meteor | чеська |
| μεταίρω «переношу» | ? |
| μετα- «пере-» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України