МЕТАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

коти́тися «народжувати малят» (про дрібних тварин -- кішок, овець тощо)

менш вірогідні інші припущення: пов’язання з лат. catulus «різні малі тварини; щеня» (Фасмер II 352; Шанский ЭСРЯ II 8, 359) або з псл. kotъ (Булаховський Нариси 28; Skok II 170), що могло бути пов’язане (Machek ESJČ 282–283) із словом (пізніше зниклим) на позначення молодих тварин взагалі, спорідненим з лат. catulus, дісл. hađпа «козеня»;
при допущенні кореня з рухомим s- сюди ж можна віднести і псл. skotъ «скот»;
псл. kotiti sę, очевидно, пов’язане з kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб)»;
р. коти́ться «котитися», бр. каці́цца, п. kocić się, ч. kotiti se, okotiti se, слц. kotiť sa, нл. kośiś se, болг. ко́тя се, м. коти ce, схв. кòтити се, слн. kotíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́тна́
котю́чий «плодючий»
котя́чка «частина кошари»
накітча́ «ягня, що народилося пізно»
обкі́т
окі́т
ско́тище «нора, лігво»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каці́цца білоруська
ко́тя се болгарська
hađпа «козеня» давньоісландська
catulus «різні малі тварини; щеня» латинська
catulus латинська
коти ce македонська
kośiś se нижньолужицька
kocić się польська
kotъ праслов’янська
s- праслов’янська
skotъ «скот» праслов’янська
kotiti sę праслов’янська
kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб) праслов’янська
мета́ть російська
коти́ться «котитися» російська
кòтити се сербохорватська
kotiť sa словацька
kotíti словенська
kotiti se чеська
okotiti se чеська

намета́ти «прошити великими стібками, намітивши лінію шва»

запозичення з російської мови;
р. намета́ть, намётывать «тс.» є похідним від мета́ть «метати, обкидати», спорідненого з укр. мета́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

наме́тувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
намета́ть російська
мета́ти українська
намётывать «тс.» ?
мета́ть «метати, обкидати» ?

мета́лец «казковий змій, який, беручи хвіст у рот, котиться колесом і свистить перед дощем»

може бути зіставлене з р. [мета́ть] «швидко долати значні відстані» (про коня), етимологічно тотожним з мета́ть «кидати», укр. мета́ти, або з р. мета́ть «плести; в’язати», очевидно, пов’язаним з мота́ть «махати; намотувати», укр. мота́ти «тс.»;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мета́ть «швидко долати значні відстані» (про коня) російська
мета́ть «плести; в’язати» російська
мета́ти українська
мота́ти «тс.» українська
мета́ть «кидати» ?
мота́ть «махати; намотувати» ?

мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»

псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́міт «викид»
ви́мітка «привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т «зворотний удар»
ві́дміток «вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти «вкидати»
заме́т «горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися «заметатися, заметушитися»
за́міт «тс.»
за́міт «закид, докір»
за́мітник «стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть «стовбури дерева в стіні» (зб.)
земетня́
мет «кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка «катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало «м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на «метушіння»
ме́танка «палиця для метання камінців»
мета́тися «кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч «залізні вила»
мета́чка «тс.»
метки́й «швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний «метальний»
метну́ти
метчі́й «скоріше»
мітки́й «меткий»
наме́т «палатка»
намі́т «тс.»
на́мі́тка «покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на «намітка (поганенька)»
обме́т «велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця «вид вишивки»
обмі́тка «тс.»
о́бмі́ть «бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а) «пола; край одягу»
о́меть «легкий сніг на деревах»
переме́т «рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т «двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка «кладочка; намітка»
перемітни́й «різноманітний»
перемі́тувати «перекидати, міняти»
перемі́ть «перемет»
пере́міть «мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т «кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти «передчасно народити»
помі́т «розставлені в рядок снопи»
по́міть «купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет «ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й «моторний, розбитний»
про́міт «розбитний, бідовий хлопець»
про́міти «північне сяйво»
про́мітка «хустина»
промітни́й «ТС.»
промі́тувати «розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати «розкидати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мятну́цца білоруська
ме́тна болгарська
mjetać верхньолужицька
метати давньоруська
*met- «міряти; кидати» (mē-) індоєвропейська
mest «тс.» латиська
mèsti литовська
мета македонська
mjataś нижньолужицька
miotać польська
metati праслов’янська
metis «кидок, метання» прусська
мета́ть російська
мèтати сербохорватська
metať словацька
metáti словенська
метати старослов’янська
metat(i) чеська
motati «мотати» ?
metù «кидати» ?

меті́ль «назва карбованця, якого дарують молодим на весіллі»

пов’язане з мета́ти в якомусь специфічному значенні;
р. [мета́ть] «дарувати гроші нареченій перед весіллям»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мета́ть «дарувати гроші нареченій перед весіллям» російська
мета́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України