МЕСЯЦ — ЕТИМОЛОГІЯ
мі́сяць «супутник землі; частина року»
псл. měsęcь;
споріднене з лит. menuo, menesis «місяць», гот. mēna, лат. mēnsis, гр. μήν, дінд. māḥ, masaḥ «тс.»;
іє. *mēns-, *mēs-, що вважається пов’язаним з *mē- «міряти»;
р. бр. ме́сяц, др. мѣсяць, п. miesiąc, ч. měsíc, слц. mesiac, вл. měsac, нл. mjasec, болг. м. ме́сец, схв. мȅсēц, мjȅсēц, слн. mésec, стсл. мѣсѧць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безмі́сяччя
місяцьова́тий
«місяцеподібний»
мі́сячина
«забезпечення натурою кріпосних селян за місяць»
(іст.)
мі́сячка
«менструації»
мі́сячне
«тс.»
мі́сячний
місячник
«громадська акція тривалістю в один місяць; періодичне видання; [мінливий, як місяць Ж; лунатик]»
мі́сяшний
місяшник
«лунатик»
мі́сяшники
«казкові люди, що бувають місяць чоловіками, а місяць жінками»
примі́сячитися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́сяц | білоруська |
| ме́сец | болгарська |
| měsac | верхньолужицька |
| mēna | готська |
| μήν | грецька |
| māḥ | давньоіндійська |
| мѣсяць | давньоруська |
| *mēns- | індоєвропейська |
| mēnsis | латинська |
| menuo | литовська |
| ме́сец | македонська |
| mjasec | нижньолужицька |
| miesiąc | польська |
| měsęcь | праслов’янська |
| ме́сяц | російська |
| мȅсēц | сербохорватська |
| mesiac | словацька |
| mésec | словенська |
| мѣсѧць | старослов’янська |
| мjȅсēц | українська |
| měsíc | чеська |
| menesis «місяць» | ? |
| masaḥ «тс.» | ? |
| *mēs- | ? |
| *mē- «міряти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України