МЕСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мес́ти́ (мету́)
псл. mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати»;
споріднене з лит. mèsti «кидати», лтс. mest, можливо, також з лат. metere «косити, збирати», ірл. methel «група женців», сбрет. midiff «жну», лат. metῑrῑ «міряти»;
іє. *met- «кидати»;
р. мести́, бр. месці́, др. мести «кидати», метла «віник», п. miešć «мести», ч. mésti, слц. miesť, вл. mjesć, нл. mjasć «тс.», полаб. metla «віник», болг. мета́ «мести», м. мете, схв. мèсти, слн. mêsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виміта́льник
виміта́тися
«виходити, залишати приміщення»
виміта́ч
«вимітальник»
за́ме́т
«кучугура снігу; [заметіль Ж]»
заме́та
«замет; заметіль»
заметелю́га
заме́тистий
заметі́ль
заметі́льниця
«заметіль»
за́меть
«тс.»
замі́т
«замет»
за́міт
«заметіль, хуртовина»
замі́та́вка
«щітка для підлоги; лопата для жару»
заміта́тися
«швидко вибігати, зникати»
замі́ття
«кучугури снігу»
(зб.)
за́міть
«кучугура снігу; заметіль»
змі́тки
«залишки борошна на млиновому камені»
мете́ли́ця
«хуртовина; вид танцю»
мете́льник
«вихор»
мете́льничка
«замітальниця вулиць»
мете́льщик
«замітальник вулиць»
мете́люга
«хуртовина О; кучугура снігу Корз»
меті́ль
«метелиця»
меті́льник
«замітальник»
метла́
метла́стий
«схожий на мітлу»
метли́ще
«мітлище, держално у мітли»
міта́вка
«невеликий віник»
міта́ти
«мести»
міте́лка
«волоток очерету, проса; віник з таких волотків»
мітла́
«великий віник; [комета]»
мітла́стий
«[тс.]; з великими мітелками»
мітла́тий
«тс.»
мітли́ще
«держално у мітли»
мітля́р
«той, хто робить і продає мітли»
міто́вка
«невеликий віник»
міто́лка
«тс.»
міть
«заметіль»
наме́т
«замет снігу»
обме́тиця
«рештки борошна, які обмітають з млинового каменя; борошняний пил, що осідає в млині»
оме́т
«двір, обійстя, тік»
підміта́льний
підміта́льник
помели́ско
«держално у помела»
помело́
«мітла; ганчірка для очищання димарів від сажі»
помелю́ха
«помело»
поме́тиця
«сміття»
поміту́ха
«вимітальниця»
я
«те.; замет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| месці́ | білоруська |
| мета́ «мести» | болгарська |
| mjesć | верхньолужицька |
| мести «кидати» | давньоруська |
| *met- «кидати» | індоєвропейська |
| methel «група женців» | ірландська |
| metere «косити, збирати» | латинська |
| metῑrῑ «міряти» | латинська |
| mest | латиська |
| mèsti «кидати» | литовська |
| мете | македонська |
| mjasć «тс.» | нижньолужицька |
| metla «віник» | полабська |
| miešć «мести» | польська |
| мести́ | російська |
| мèсти | сербохорватська |
| midiff «жну» | середньобретонська |
| miesť | словацька |
| mêsti | словенська |
| метла «віник» | українська |
| mésti | чеська |
| mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати» | ? |
обмeла́ «омела, Viscum album L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої назви омела́, зближеної з дієсловом мести́, про що свідчать інші діалектні назви цієї рослини: [вимела, замело, мітла́, помело́];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омела́ | ? |
| мести́ | ? |
| вимела | ? |
| замело | ? |
| мітла́ | ? |
| помело́ | ? |
метуши́тися «безладно рухатися, поспішати»
необґрунтоване пряме зіставлення з мести́, мета́ти (Фасмер II 611; Преобр. І 531; Bern. II 40);
форма похідної основи могла зазнати впливу з боку псл. mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці», хоча беззастережне пов’язання обох утворень (Brückner 339) позбавлене достатніх підстав;
псл. теtos-/metus-/motux-, очевидно, похідне (формально не ясне) утворення від кореня met-/mot- (пор. мота́ти), безафіксної паралелі до męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття»;
р. [метуси́ть] «метушитися», [метуши́ься] «тс.», [матоши́ть] «турбувати», [матуси́ть] «метушитися», [мотуси́ть] «тс.», [матуси́ться] «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися», [мотуси́ться, маты́шиться] «тс.», [митуси́ть] «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати», [митуса́] «переступання з ноги на ногу; той, хто спантеличує, плутає», [ме́тусь] «незгода, розбрат», бр. мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима», [мітусі́ць] «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати», ч. [metešiti (metošiti)] «швидко бігти», слц. [mitúchať] «викликати замішання; бентежити», слн. [metošiti] «швидко бігти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заметуша́ти
«зам’яти (справу)»
заметушня́
метошити
«нівечити, топтати, м’яти (городину)»
метушли́вий
метушня́
перемету́шити
«перебабрати, перемішати, потовкти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима» | білоруська |
| mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці» | праслов’янська |
| теtos-/metus-/motux- | праслов’янська |
| метуси́ть «метушитися» | російська |
| mitúchať «викликати замішання; бентежити» | словацька |
| metošiti «швидко бігти» | словенська |
| метуши́ься «тс.» | українська |
| матоши́ть «турбувати» | українська |
| матуси́ть «метушитися» | українська |
| мотуси́ть «тс.» | українська |
| матуси́ться «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися» | українська |
| мотуси́ться | українська |
| маты́шиться «тс.» | українська |
| митуси́ть «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати» | українська |
| митуса́ | українська |
| хто спантеличує | українська |
| плутає» | українська |
| ме́тусь «незгода, розбрат» | українська |
| мітусі́ць «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати» | українська |
| metešiti «швидко бігти» (metošiti)] | чеська |
| мести́ | ? |
| мета́ти | ? |
| met-/mot- (пор. мота́ти) | ? |
| męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття» | ? |
сміть «завірюха, метелиця» (зах.)
похідне утворення від ме́сти́, паралельне до [міть] «завірюха», мете́лиця «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́сти́ | українська |
| міть «завірюха» | українська |
| мете́лиця «тс.» | українська |
за́мі́сть
результат злиття виразу за місто, що складається з прийменника за та іменника мі́сто «місце»;
р. [заме́сто, заме́ст, за́месь], бр. заме́ст, заме́ста, др. за мѣсто, п. zamiast, [zamias], ст. za miasto, zamiasto, ч. místo, слц. miesto, вл. нл. město, болг. вме́сто, м. вместо, место, схв. ỳместо, мȅсто, слн. mésto, стсл. въ мѣсто;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́ст
«замість»
замі́сто
замі́сць
замі́сь
за́мусь
«тс. »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заме́ст | білоруська |
| заме́ста | білоруська |
| вме́сто | болгарська |
| město | верхньолужицька |
| за мѣсто | давньоруська |
| вместо | македонська |
| место | македонська |
| město | нижньолужицька |
| zamiast | польська |
| zamias | польська |
| za miasto (ст.) | польська |
| zamiasto (ст.) | польська |
| заме́сто | російська |
| заме́ст | російська |
| за́месь | російська |
| ỳместо | сербохорватська |
| мȅсто | сербохорватська |
| miesto | словацька |
| mésto | словенська |
| въ мѣсто | старослов’янська |
| místo | чеська |
| за місто | ? |
ме́та «край земельної ділянки, потя» (у виразі [граничити мета о мету])
не зовсім ясне;
може бути пов’язане як з мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби), так і з ме́та́ «ціль», давніше також «закінчення, фініш» (з лат.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́ти
«місце на кінці ораного поля, де плуг викидає скибу»
ме́тла
«суголовок, межа, дорога між двома полями»
ме́тлище
«тс.»«місце, зручне для полювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби) | ? |
| ме́та́ «ціль» | ? |
| також «закінчення, фініш» (з лат.) | ? |
мі́сто «великий населений пункт; (заст.) місцевість, місце»
зіставлення з лит. mìsti «харчування» та ін. (Фасмер II 608; Преобр. І 580; Trautmann 185) або з лит. miẽtas «кіл» та ін. (Bern. II 52; Holub–Kop. 225) позбавлені підстав;
псл. *město «місце», давніше, очевидно, «накидане на землю покриття для розташування», пов’язане з metati, mesti «кидати»;
розвиток значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») відбувся, очевидно, під впливом польської мови;
р. ме́сто «місце; місцевість», месте́чко «місцина; містечко (селище)», бр. ме́ста (заст.) «місто; [базарна площа]», др. мѣсто, «місце; селище», п. miasto «місто; ринок», ч. město «місто», místo «місце», слц. mesto «місто», miesto «місце», вл. нл. město «місто; місце; площа», болг. мя́сто «місце; місцевість», м. место «місце; місто», схв. мȅсто (мјȅсто), слн. mesto «тс.», стсл. мѣсто «місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вміст
вмісти́лище
вмісти́тель
«резервуар»
замісни́й
замісни́к
замісни́цтво
замісти́ти
замі́стя
«передмістя»
замі́ськи́й
заміща́ти
зміст
змісто́вний
мі́йский
«міський»
містечко
«селище міського типу»
місти́вий
«змістовний»
місти́лище
«посудина, резервуар»
місти́на
«місце, місцевість, [містечко Ж], [мі́стиско] «плацента»
місти́ти
мі́стич
«міщанин»
місті́й
«ТС.»
містки́й
«такий, що багато вміщує»
мі́сто
«замість; ніби»
містове́
мі́стови́й
«міський»
мі́сто́чко
«містечко, ринок»
мість
«замість»
містю́к
«мешканець міста»
містяне́
містяни́н
«мешканець міста»
міськи́й
міща́ни́н
міща́нство
міщанчу́к
«син міщанина»
міщу́к
«мешканець міста, міщанин»
намі́сник
намі́сни́цтво
намісти́ти
«помістити»
намі́стничий
невмі́стний
«недоречний»
передмі́стя
передміща́нин
«житель передмістя»
перемісти́ти
підміськи́й
позаміськи́й
помі́сто
«посада»
по́мість
«замість; неначе»
помі́стя
помі́щик
помі́щицтво
примісти́ти
приміськи́й
примі́щення
сумі́сник
сумі́сництво
сумісти́ти
суміща́ти
умісти́лище
умі́стище
умісті
«разом»
умі́стка
«вміщення об’яви в газеті»
умі́сто
«замість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ста «місто; [базарна площа]» (заст.) | білоруська |
| мя́сто «місце; місцевість» | болгарська |
| město «місто; місце; площа» | верхньолужицька |
| мѣсто «місце; селище» | давньоруська |
| mìsti «харчування» | литовська |
| miẽtas «кіл» | литовська |
| место «місце; місто» | македонська |
| město «місто; місце; площа» | нижньолужицька |
| miasto «місто; ринок» | польська |
| *město «місце» | праслов’янська |
| ме́сто «місце; місцевість» | російська |
| мȅсто (мјȅсто) | сербохорватська |
| mesto «місто»«місце» | словацька |
| miesto «місто»«місце» | словацька |
| mesto «тс.» | словенська |
| мѣсто «місце» | старослов’янська |
| месте́чко «місцина; містечко (селище)» | українська |
| město «місто»«місце» | чеська |
| místo «місто»«місце» | чеська |
| mesti «кидати» | ? |
| значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») | ? |
оме́ла́ «Viscum L.» (бот.)
псл. omela, *jьmela;
споріднене з лит. ãmalas «омела», лтс. amuls, amuols, āmuls, āmals, прус. emelno «тс.»;
далі зіставляється з дінд. amlaḥ «кислий», ambláḥ «тс.», алб. ёmblё «солодкий», tёmblё «жовч», лат. amārus «гіркий», гр. ὠμός «сирий», вірм. hum «тс.», двн. ampfaro «щавель»;
більш обґрунтовано пов’язується (Brückner 206; Потебня РФВ 6, 150) з псл. jęti, jьmǫ (укр. я́ти);
р. оме́ла «Viscum L.», бр. аме́ла, амяла́, п. jemioła, jemioło, [jemiel, jemielucha], ч. jmelí, [omelí, jemelo, jemola], слц. imelo, [omelo, omela, omelie], схв. ѝмела «омела біла; дубова омела», [о̀мела] «омела біла», [омељ, мељ, меље, омеља, мела] «тс.; дубова омела», слн. oméla, ohmélje «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амела
вимела
воме́на
восмеловаті
восміл
восьміловаті
«тс.»
гамело́
ге́мел
гемела́
гомел
гомеля
єлим
єлом
замело
намели́на
обме́ла
обмил
обмила
омала́
«омела біла, Viscum album L.»
омело
омело́ві
«Loranthaceae»
омелха
омелха
«дубова омела, Loranthus europaeus L.»
оме́льга
омила
омі́ла
осмеловаті
осміл
осміловаті
помела
«тс.»
помело́
умела
ямела́
ямели́на
ямело́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ёmblё «солодкий» | албанська |
| аме́ла | білоруська |
| hum «тс.» | вірменська |
| ὠμός «сирий» | грецька |
| ampfaro «щавель» | давньоверхньонімецька |
| amlaḥ «кислий» | давньоіндійська |
| amārus «гіркий» | латинська |
| amuls | латиська |
| ãmalas «омела» | литовська |
| jemioła | польська |
| jemioło | польська |
| omela | праслов’янська |
| jęti | праслов’янська |
| emelno «тс.» | прусська |
| оме́ла «Viscum L.» | російська |
| ѝмела «омела біла; дубова омела» | сербохорватська |
| imelo | словацька |
| oméla «тс.» | словенська |
| ohmélje «тс.» | словенська |
| амяла́ | українська |
| jemiel | українська |
| jemielucha | українська |
| omelí | українська |
| jemelo | українська |
| jemola | українська |
| omelo | українська |
| omela | українська |
| omelie | українська |
| о̀мела «омела біла» | українська |
| омељ | українська |
| мељ | українська |
| меље | українська |
| омеља | українська |
| мела «тс.; дубова омела» | українська |
| jmelí | чеська |
| *jьmela | ? |
| amuols | ? |
| āmuls | ? |
| āmals | ? |
| ambláḥ «тс.» | ? |
| tёmblё «жовч» | ? |
| jьmǫ (укр. я́ти) | ? |
імела́ «омела біла, Viscum album L.» (бот.)
пов’язують з псл. *jęti, *jьmǫ, (укр. я́ти), зважаючи на те, що ягода й кора рослини здавна використовуються для виготовлення пташиного клею (для ловіння птахів);
споріднене з лит. [ėmalas], прус. emelno «тс.»;
псл. *(j)emela, пов’язане чергуванням голосних з omela (укр. оме́ла́);
др. имела «приманка для птахів», п. jemioła «омела», ст. jemioł, jemioło, jemiało, miele, ч. jmelí, [jmel], ст. jmelé, слц. imelo, вл. jemjel, jemjelina, нл. jemjelica, [jemjoł, jemjelina], болг. и́мел, и́мело, м. имела, схв. ѝмела, мèла, слн. [melje, méla, imêla], стсл. имела «тс.», имельникъ «птахолов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́ла
і́мена
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́мел | болгарська |
| и́мело | болгарська |
| jemjel | верхньолужицька |
| jemjelina | верхньолужицька |
| имела «приманка для птахів» | давньоруська |
| ėmalas | литовська |
| имела | македонська |
| jemjelica | нижньолужицька |
| jemjoł | нижньолужицька |
| jemjelina | нижньолужицька |
| jemioła «омела» | польська |
| jemioł | польська |
| jemioło | польська |
| jemiało | польська |
| miele | польська |
| *jęti | праслов’янська |
| *jьmǫ | праслов’янська |
| *(j)emela | праслов’янська |
| emelno «тс.» | прусська |
| мела | сербохорватська |
| мèла | сербохорватська |
| imelo | словацька |
| melje | словенська |
| méla | словенська |
| imêla | словенська |
| имела «тс.»«птахолов» | старослов’янська |
| имельникъ | старослов’янська |
| я́ти | українська |
| оме́ла́ | українська |
| jmelí | чеська |
| jmel | чеська |
| jmelé | чеська |
помі́щик
запозичення з російської мови;
р. поме́щик є похідним від поме́стье «маєток», пов’язаного з ме́сто «місце», отже, первісно означало «власник маєтку»;
бр. паме́шчык, болг. поме́шчик;
Фонетичні та словотвірні варіанти
помі́щицтво
«поміщики»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паме́шчык | білоруська |
| поме́шчик | болгарська |
| поме́щик «маєток» | російська |
| поме́стье «маєток» | російська |
| ме́сто «місце» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України