МЕСИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
міси́ти «м’яти, розминати; топтати»
псл. měsiti;
споріднене з лит. maišýti «мішати», лтс. màisit, двн. miskan, дангл. miscian, лат. miscēre «тс.», гр. μίγνῡμι «мішаю»;
іє. *meik-/moik-/mik- «тс.»;
р. меси́ть, бр. мясі́ць, др. мѣсити, п. miesić, ч. mísiti, слц. miesit’, вл. měsić, нл. měsyś, болг. ме́ся, м. меси, схв. ме́сити, мијèсити, слн. mésiti, стсл. мѣсити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́с
ме́сиво
«невелике грузьке болото»
мі́си́во
міси́лка
міси́льний
міси́льник
мі́ськаво
«брудно, грузько»
пі́дмісь
«домішка»
примі́сь
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мясі́ць | білоруська |
| ме́ся | болгарська |
| měsić | верхньолужицька |
| μίγνῡμι «мішаю» | грецька |
| miscian | давньоанглійська |
| miskan | давньоверхньонімецька |
| мѣсити | давньоруська |
| *meik-/moik-/mik- «тс.» | індоєвропейська |
| miscēre «тс.» | латинська |
| màisit | латиська |
| maišýti «мішати» | литовська |
| меси | македонська |
| měsyś | нижньолужицька |
| miesić | польська |
| měsiti | праслов’янська |
| меси́ть | російська |
| ме́сити | сербохорватська |
| miesit' | словацька |
| mésiti | словенська |
| мѣсити | старослов’янська |
| мијèсити | українська |
| mísiti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України