МЕРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мер «голова муніципалітету»
запозичення з французької мови;
фр. maire походить від лат. maior «більший»;
р. мэр, мер, бр. мэр, п. ч. mer;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́рія
«муніципальне управління»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мэр | білоруська |
| maior «більший» | латинська |
| mer | польська |
| мэр | російська |
| мер | російська |
| maire | французька |
| mer | чеська |
ме́ре «мабуть, майже; точно Ж; дійсно, справді; чисто, без домішки; щоб лише О»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [mere] «наче, ніби, майже» походить від лат. mēre «цілком, чисто», пов’язаного з merus «чистий, не змішаний, справжній», що зіставляється з дірл. ē-mer «не блискучий, не яскравий», дангл. ā-mėrian «очищати; перевіряти, випробовувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ā-mėrian «очищати; перевіряти, випробовувати» | давньоанглійська |
| ǫē-mer «не блискучий, не яскравий» | давньоірландська |
| mēre «цілком, чисто» | латинська |
| merus «чистий, не змішаний, справжній» | латинська |
| mere «наче, ніби, майже» | польська |
ма́рі «народність угро-фінської мовної групи»
через посередництво російської мови запозичено з марійської;
мар. мари «чоловік; марієць» неясного походження;
зіставлялося з ме́ря, назвою народності, яку вважали предками сучасних марійців;
далі пов’язувалося з енецьк. mar «самець дикого північного оленя»;
р. ма́ри, мари́ец, бр. мары́яц, п. maryjski «марійський», ч. слц. Marijec, болг. мари́ец, схв. маријски, слн. marijski;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марі́єць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мары́яц | білоруська |
| мари́ец | болгарська |
| мари «чоловік; марієць» | марійська |
| maryjski «марійський» | польська |
| ма́ри | російська |
| маријски | сербохорватська |
| Marijec | словацька |
| marijski | словенська |
| мари́ец | українська |
| Marijec | чеська |
| ме́ря | ? |
| mar «самець дикого північного оленя» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України