МЕРТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ме́рти «вмирати; завмирати»
іє. *mer- «умирати»;
споріднене з лит. mirti «умирати», лтс. miřt, лат. morē «ТС.», дінд. márati «помирає», гр. ἔμορτεν «помер», ав. mərəti- «смерть», гот. maurþr «убивство», двн. mord «тс.»;
псл. *merti, mьrǫ «умирати, умираю», пов’язане чергуванням голосних з mоrь «мор, епідемія»;
р. мере́ть, умира́ть, бр. ме́рці, др. мьрѣти, мерети, п. mrzeć, ч. mříti, слц. mrieť, вл. mrěć, нл. mrěś, болг. мра, м. мртвее «мертвіє», схв. мре́ти, слн. mréti, стсл. мрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відуме́рти
відуме́рщина
«спадщина»
вміру́щий
«померлий; помираючий»
заме́рти
«завмерти»
замирати
заміра́йло
«такий, що впадає в летаргічний сон, слабосила людина»
заміру́ха
«жінка, що завмирає»
замра́
зме́рщина
зміра́ти
«умирати, вимира́ти»
зумерщина
«тс.»
мере́ти
«мерти»
ме́рлевиця
«колишнє русло річки»
мерле́ць
«мрець»
ме́рлий
«мертвий»
мерли́ни
«поминки»
мерли́нки
«тс.»
ме́рліх
«мертве болото»
мерлю́к
«мрець»
мерля́к
«труп, мрець; смертний Ж; глибоке коряжливе місце в річці Ч»
мерля́тина
«собачий або цапиний запах»
мертвене́ць
«мрець»
ме́ртве́нний
мертве́ць
мертве́цька
мертве́цький
мертвечи́на
мертве́ччина
мертве́шниця
«м’ясна муха, Sarcophaga carnaria; муха, що сідає на трупи, Sarcophaga mortuorum Ж»
мертвещи́на
«мертвечина»
ме́ртви́й
мертви́ня
«смерть (у ворожінні на картах)»
мертви́ти
«убивати, позбавляти життя; бажати смерті кому-небудь»
ме́ртви́ця
«неплодоносний підґрунт; загибле зерно гречки Ж; галька під чорноземом О; земля, глина з глибини МСБГ; грузьке болото Ч»
мертві́ти
«робитися нерухомим, мертвим»
мертво́та́
мертво́тний
мертву́щий
«мертвящий»
ме́ртвя́к
мертвя́чка
«епідемія; погана погода; неврожайний шар землі О»
мерте́ць
«мрець»
меру́щий
«умираючий»
мерцвя́
мерцвя́к
мерча́к
«тс.»
ме́рчик
«маленький мрець»
мерчу́к
«мертвонароджений»
меря́ник
«мрець»
мре́ти
«умирати»
мрець
мру́чий
«смертний; умираючий»
на-умі́р
«тс.; до смерті, знищуюче»
навмиру́ще
«на вірну смерть»
навмі́р
«невідкладно, дуже необхідно»
невмира́ка
«безсмертний (лицар)»
невмиру́чий
невмиру́щий
невміра́йко
«тс.»
обме́рти
«знепритомніти; заціпеніти»
поме́р
«смерть»
померémє
«погибель; каліцтво від народження»
помертле́нник
«небіжчик»
при́мерки
«епідемія»
умерле́ць
«мрець»
умерли́ни
«смерть і пов’язані з нею народні обряди»
уме́рчик
«тс.»
умиру́щий
«смертний; умираючий; мрець»
уміра́чка
«епідемія; смерть»
умре́ць
«мрець»
ще
«на смерть»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mərəti- «смерть» | авестійська |
| ме́рці | білоруська |
| мра | болгарська |
| mrěć | верхньолужицька |
| maurþr «убивство» | готська |
| ἔμορτεν «помер» | грецька |
| mord «тс.» | давньоверхньонімецька |
| márati «помирає» | давньоіндійська |
| мьрѣти | давньоруська |
| *mer- «умирати» | індоєвропейська |
| morē «ТС.» | латинська |
| miřt | латиська |
| mirti «умирати» | литовська |
| мртвее «мертвіє» | македонська |
| mrěś | нижньолужицька |
| mrzeć | польська |
| *merti | праслов’янська |
| мере́ть | російська |
| мре́ти | сербохорватська |
| mrieť | словацька |
| mréti | словенська |
| мрѣти | старослов’янська |
| умира́ть | українська |
| мерети | українська |
| mříti | чеська |
| mьrǫ «умирати, умираю» | ? |
| mоrь «мор, епідемія» | ? |
амортиза́ція (тех.)
запозичено з німецької мови, можливо, через російську;
нім. amortisieren «ослаблювати; сплачувати борги в розстрочку» і його похідне Amortisatión «ослаблення, глушіння» зводиться до фр. amortir «ослабляти, зм’якшувати, глушити», раніше «уби-, вати», утвореного від нар.-лат. admortīге «убивати», що складається з префікса ad- «до-, при-» і основи mors «смерть», спорідненої з укр. ме́рти;
р. болг. амортиза́ция, бр. амартыза́цыя, п. amortyzacja, ч. amortizace, слц. amortizácia, вл. amortizacija, м. схв. амортиза́ција, слн. amortizácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амортиза́тор
амортизува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амартыза́цыя | білоруська |
| амортиза́ция | болгарська |
| amortizacija | верхньолужицька |
| амортиза́ција | македонська |
| admortīге «убивати» | народнолатинська |
| amortisieren і його похідне Amortisatión «ослаблювати; сплачувати борги в розстрочку»«ослаблення, глушіння» | німецька |
| amortyzacja | польська |
| амортиза́ция | російська |
| амортиза́ција | сербохорватська |
| amortizácia | словацька |
| amortizácija | словенська |
| ме́рти | українська |
| amortir «ослабляти, зм’якшувати, глушити» | французька |
| amortizace | чеська |
| раніше «уби-, вати» | ? |
| ad- «до-, при-» | ? |
| mors «смерть» | ? |
глузомо́р «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» (бот.)
складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глуза́вці], a другим – віддієслівна основа мор, повʼязана з мори́ти, ме́рти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глуза́вці | ? |
| мор | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
зимоми́рок «нічнянка, Acidalia brumata» (ент.)
другий компонент неясний, можливо, пов’язаний з дієсловом ме́рти (умира́ти);
неясне складне утворення, першим компонентом якого є основа зим(а);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́рти (умира́ти). | ? |
| зим(а) | ? |
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
псл. mara «привид»;
не зовсім ясне;
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
мерлушка «дохла вівця; хутро дохлої вівці»
менш переконливе виведення від фр. merlut «невичинена, невисушена шкура», пов’язаного з merlus (merluche) «риба, яку сушать» (Фасмер II 605), або від рум. mielúşă «вівця з ягнятами, ягня», похідного від miel «ягня» (тж; Matzenauer 397);
р. мерлу́шка «хутро вівці», мерлу́ха «тс.», [мерли́ца] «шкурка дохлої вівці», [мерлятина] «тс.», [мерлушка́] «мертве ягня» пов’язані з ме́рти;
очевидно, запозичення з російської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерлиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мерлу́шка «хутро вівці» | російська |
| мерлу́ха «тс.» | російська |
| мерли́ца «шкурка дохлої вівці» | російська |
| мерлятина «тс.» | російська |
| мерлушка́ «мертве ягня» | російська |
| mielúşă «вівця з ягнятами, ягня» | румунська |
| miel «ягня» (тж; Matzenauer 397) | румунська |
| ме́рти | українська |
| merlut «невичинена, невисушена шкура» | французька |
| merlus | французька |
| merluche | французька |
ме́рха «шкапа Ж, О; брудний віл; неохайний, брудний хлопець Ж; падло О»
на слов’янському ґрунті відбулося зближення з ме́рти (пор. значення «падло»);
нвн. Mähre «шкапа, кобила» (свн. merche «кобила») споріднене з дангл. miere, дісл. merr «тс.», дірл. marc «кінь»;
запозичено, можливо, через посередництво західнослов’янських мов, з німецької;
п. mercha «шкапа; падло; зла жінка», marcha, [myrcha, marszyna] «тс.», ч. mrcha «падло», mršina «ТС.», слц. mrcha «падло; шкапа», mršina «тс.», болг. мъ́рша «шкапа», м. мрша «падло; труп», схв. мṕша «падло», слн. mŕha «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́рга
«худоба»
меро́ха
«кобила»
ме́рша́
мерша́виця
(зоол.)
мерша́ник
«тс.; бик»
мерша́нка
«корова»
мерше́ник
«віл»
мерши́ча
«худоба»
мерші́в'я
ме́ршник
«тс.»
ми́рха
«шкапа»
ми́рхавка
«тс.»
О; свійська птиця Ко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мъ́рша «шкапа» | болгарська |
| miere | давньоанглійська |
| marc «кінь» | давньоірландська |
| merr «тс.» | давньоісландська |
| мрша «падло; труп» | македонська |
| Mähre «шкапа, кобила» (свн. merche «кобила») | нововерхньонімецька |
| mercha «шкапа; падло; зла жінка» | польська |
| marcha «шкапа; падло; зла жінка» | польська |
| мṕша «падло» | сербохорватська |
| mrcha «падло; шкапа»«тс.» | словацька |
| mršina «падло; шкапа»«тс.» | словацька |
| mŕha «тс.» | словенська |
| myrcha «тс.» | українська |
| marszyna «тс.» | українська |
| mrcha «падло»«ТС.» | чеська |
| mršina «падло»«ТС.» | чеська |
| ме́рти (пор. значення «падло») | ? |
мерча́ «морська свинка, кавія, Cavia Pall.» (зоол.)
результат видозміни деетимологізованих звукових форм [морща́, морща́к] «тс.», зближених з основами дієслів мори́ти, ме́рти;
зміна кореневого голосного могла бути підтримана також впливом з боку нім. Mérschwein «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мирща́к
мірча́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Mérschwein «тс.» | німецька |
| морща́ «тс.» | ? |
| морща́к «тс.» | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
мер «голова муніципалітету»
запозичення з французької мови;
фр. maire походить від лат. maior «більший»;
р. мэр, мер, бр. мэр, п. ч. mer;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́рія
«муніципальне управління»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мэр | білоруська |
| maior «більший» | латинська |
| mer | польська |
| мэр | російська |
| мер | російська |
| maire | французька |
| mer | чеська |
Амбро́сій
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Ἀμβρόσιος утворено на базі прикметника ἀμβρόσιος «властивий безсмертним, божественний», пов’язаного з ἀμβροτος «безсмертний», що складається з частки ἀ- «не-» і прикметника βροτός (‹*μβροτός) «смертний», спорідненого з лат. mori «мерти», псл. мьrǫ, укр. мру;
р. Амвро́сий, бр. Амбро́сій, п. Ambroży, ч. слц. вл. Ambroz, болг. Амвросий, Амбро́з, Амбро́зи, м. Амвросиј, слн. Ambrož, стсл. Амбросии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амбро́ити
Амброс
(ь)
Амбросій
«несмертелный»
(1627)
амвро́сити
«святкувати день св. Амбросія, байдикувати»
Амвро́сій
Амро́с
Мамро́сь
Обрі́с
Омбро́с
(ь)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Амбро́сій | білоруська |
| Амвросий | болгарська |
| Ambroz | верхньолужицька |
| Ἀμβρόσιος утворено на базі прикметника ἀμβρόσιος «властивий безсмертним, божественний» | грецька |
| mori «мерти» | латинська |
| Амвросиј | македонська |
| Ambroży | польська |
| мьrǫ | праслов’янська |
| Ambroz | словацька |
| Ambrož | словенська |
| мру | українська |
| Амбро́з | українська |
| Амбро́зи | українська |
| Ambroz | чеська |
| ἀμβροτος «безсмертний» | ? |
| ἀ- «не-» | ? |
| Амвро́сий | ? |
| Амбросии | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України