МЕРИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ме́рин «кастрований жеребець»
очевидно, запозичення з монгольських мов: монг. mörin (morin) «кінь», калм. mörn «тс.»;
менш обгрунтоване зіставлення (Преобр. І 528; Mikl. EW 191) з дангл. mῑere «кобила», двн. meriha, merha «тс.»;
р. ме́рин, заст. ме́рен, бр. ме́рын, п. ст. mierzyn(ek) (з р.) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́рен
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́рын | білоруська |
| mῑere «кобила» | давньоанглійська |
| meriha | давньоверхньонімецька |
| merha «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mörn̥ «тс.» | калмицька |
| mörin «кінь» (morin) | монгольська |
| morin | монгольська |
| mierzyn(ek) «тс.» (з р.) | польська |
| mierzyn(ek) «тс.» (з р.) | польська |
| ме́рин | російська |
| ме́рен | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України