МЕРЕХТЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
мерехті́ти «світити тремтливо, мигтіти; ледь виднітися»
очевидно, результат контамінації дієслів ме́рхнути «втрачати яскравість, тьмяніти» і мигті́ти;
пор. ч. mereštiti se «коливатися, мигтіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерехтли́вий
ме́рхоть
«брижі на воді від бистрої течії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́рхнути «втрачати яскравість, тьмяніти» | українська |
| мигті́ти | українська |
| mereštiti se «коливатися, мигтіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України