МЕРГЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ме́ргель «гірська порода, що складається з глини і вапняку»
запозичення з німецької мови;
н. Mérgel (двн. mergil) походить від слат. margila ‹ лат. marga «мергель», яке виводиться з галльської мови;
р. бр. ме́ргель, п. margiel, [mergiel], ч. merhel, вл. mergl, болг. мерге́л;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ргель
«тс.»
мергелюва́ти
«вносити мергель (у ґрунт)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ргель | білоруська |
| мерге́л | болгарська |
| mergl | верхньолужицька |
| mergil | давньоверхньонімецька |
| marga «мергель» | латинська |
| Mérgel (двн. mergil) | німецька |
| mergiel | огузька |
| margiel | польська |
| ме́ргель | російська |
| margila | середньолатинська |
| merhel | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України