МЕНЬКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
минь «Lota Oken» (іхт.)
очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м
«вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к
«минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мень | білоруська |
| mjenk | верхньолужицька |
| μαίνη «маленька морська риба; окунь» | грецька |
| mentäk | ерзянська |
| menca «тс.» | латиська |
| ménkė «тріска» | литовська |
| men «минь» | марійська |
| muntuk «тс.» | мокшанська |
| mjenk | нижньолужицька |
| miętus | польська |
| *mьn- | праслов’янська |
| минь | російська |
| mеnjak | сербохорватська |
| mаnј | сербохорватська |
| mieň | словацька |
| mének «минь» | словенська |
| мень | українська |
| ме́нюх | українська |
| ме́нтус | українська |
| мянту́з | українська |
| mień | українська |
| мàнић | українська |
| mník | чеська |
| men «минь» | ? |
| menьš- «менший» | ? |
| meň | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України