МЕНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
на́мено «ім’я»
похідні утворення з префіксом на- від форми [менува́ти] «іменувати», [мення́ти] «тс.», [ме́ння́] «ім’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
намени́ти
«найменувати»
наменува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на- «іменувати» | ? |
| мення́ти «тс.» | ? |
| ме́ння́ «ім’я» | ? |
| менува́ти «іменувати» | ? |
ім'я́
m – споріднене з прус. emmens, род. в. emnes, алб. emεn (‹*enmen), ірл. аіnm, з іншим вокалізмом гот. namō, двн. namo, нвн. Name, лат. nomen, дінд. nma, гр. ὄνομα, вірм. anum, хет. lāman, тох. А ñom, В ñem «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *јьmǫ (укр. я́ти), реконструюючи термін родового ладу *jьm-men «умовний (прийнятий) знак» (Šuman AfSlPh ЗО, 302);
О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *anō «вгору», *en «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЭССЯ 8, 227–228);
р. и́мя, бр. ім՝я́, др. имя, п. imię, miano, ст. jimię, ч. jméno, ст. jmě, jmene, слц. meno, вл. mjeno, нл. mě, mjenjo, mjeno, ст. jimjë, полаб. aimą, (ernǫ), болг. м. и́ме, схв. ȕмē, слн. imé, стсл. ИМѦ, ИМЕНЕ псл. *jьm (*jьmene) ‹*ьnmen, що зводиться до іє. *-rnen-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́нник
«тс.»
и́менник
«тезка»
и́менно
імени́ни
імени́нник
імени́тий
іменни́й
іме́нник
іменнико́вий
і́менно
іме́ння
іме́но
імено́ваний
іменува́ти
імня́
йме́ння
м'я
мени́ни
мени́нник
менник
ме́ння
мення́ти
менува́ти
мини́ни
ми́но
мня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| emεn | албанська |
| *enmen | албанська |
| emεn | албанська |
| *enmen | албанська |
| ім՝я́ | білоруська |
| и́ме | болгарська |
| mjeno | верхньолужицька |
| anum | вірменська |
| anum | вірменська |
| namō | готська |
| namō | готська |
| ὄνομα | грецька |
| ὄνομα | грецька |
| namo | давньоверхньонімецька |
| namo | давньоверхньонімецька |
| nā́ma | давньоіндійська |
| nā́ma | давньоіндійська |
| имя | давньоруська |
| *-rnen- | індоєвропейська |
| аіnm | ірландська |
| аіnm | ірландська |
| nomen | латинська |
| nomen | латинська |
| и́ме | македонська |
| mě | нижньолужицька |
| mjenjo | нижньолужицька |
| mjeno | нижньолужицька |
| jimjë | нижньолужицька |
| Name | нововерхньонімецька |
| Name | нововерхньонімецька |
| i̯aimą ($e$rnǫ) | полабська |
| imię | польська |
| miano | польська |
| jimię | польська |
| *jęti | праслов’янська |
| *јьmǫ | праслов’янська |
| *jьm-men | праслов’янська |
| *anō | праслов’янська |
| *en | праслов’янська |
| jьm | праслов’янська |
| *jьmene | праслов’янська |
| *ьnmen | праслов’янська |
| jьm | праслов’янська |
| *jьmene | праслов’янська |
| *ьnmen | праслов’янська |
| emmens | прусська |
| emnes род. в. | прусська |
| emmens | прусська |
| emnes род. в. | прусська |
| и́мя | російська |
| ȕмē | сербохорватська |
| meno | словацька |
| imé | словенська |
| имѦ (*jьmene) | старослов’янська |
| имене | старослов’янська |
| имене | старослов’янська |
| ñom | тохарська А |
| ñom | тохарська А |
| ñem | тохарська В |
| ñem | тохарська В |
| я́ти | українська |
| lāman | хетська |
| lāman | хетська |
| jméno | чеська |
| jmě | чеська |
| jmene | чеська |
| i̯ei̯rnǫ | ? |
| i̯ei̯rnǫ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України