МЕДВЕДЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ведмі́дь
псл. medvědь, утворене з основ *meduта *ěd-, тобто «медоїд»;
назва виникла як мисливський евфемізм або як вияв табу замість давньої назви шкідливої для бортників тварини іє. *rkþos, що збереглася в дінд. ṛkṣaḥ, гр. ἄρκτος, лат. ursus;
зміна давнього показника u-основ (medu-) на приголосний в сприяла пізнішій деетимологізації первісного значення й пов’язуванню з vědati «знати», через що медвѣдь часто сприймається як «тварина, що розуміється на меді»;
укр. ведмі́дь, р. [ведме́дь] утворилося внаслідок метатези компонентів мед-ві́дь, мед-ве́дь;
р. медве́дь, [ведме́дь], бр. мядзве́дзь, др. медвѣдь, п. niedźwiedź, [miedźwiedź], ч. medvěd, nedvěd, слц. medveď, вл. mjedwjédź, нл. mjadwjeź, болг. [медве́д], м. медо «ведмедик», схв. ме́двед слн. mêdved, стсл. медвѣдь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ведмеденя́
ведме́дик
«молодий ведмідь; іграшка; (ент.) вовчок, капустянка, Gryllotalpa gryllotalpa L.; вид напою; [наливне колесо у млині]»
ведме́дина
ведме́ди́ха
ведме́ди́ця
ведмеді́вка
«фляжка-ведмідь у давніх мешканців України»
ведме́дка
ведме́дка
«вид напою»
ведме́дкуватий
«схожий на ведмедя, незграбний»
ведме́дник
ведмедча́
ведмедчу́к
«молодий ведмідь; (ент.) жук-олень, Lucanus cervus L.; (ент.) вовчок, капустянка Ж; (ент.) велика мурашка, Formica herculanea Ж»
ведме́дь
ведме́дько
ведмедьова́тий
«тс.»
ведмедю́к
«тс.»
ведмедя́ка
«великий ведмідь»
ведмедя́тко
ведме́дячий
ведмежа́
ведмежа́тина
ведмежа́тник
ведме́жий
ведме́жина
ведмежи́ха
«ведмедиця»
відьмідь
медве́дик
«молодий ведмідь; зубчасте колесо у млині; гусінь метелика Eupreria eruca Ж»
медве́дина
медведи́ско
медве́диха
«тс.»
медведи́ще
«тс.»
медве́дка
(тех.)
медве́дний
медведча́
медведчу́к
«молодий ведмідь; (ент.) вовчок, капустянка; цвіркун, Gryllus gryllotalpa»
медведю́х
«гусінь метелика Eupreria»
(ент.)
медведя́р
«той, що водить ведмедя»
медве́дячий
медвежа́
медвеженя́
медве́жий
медве́жинаЖ
медві́дник
«тс.»
(?)
медві́дниця
«вид меча для полювання на ведмедя»
ме́дві́дь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мядзве́дзь | білоруська |
| медве́д | болгарська |
| mjedwjédź | верхньолужицька |
| ἄρκτος | грецька |
| ṛkṣaḥ | давньоіндійська |
| медвѣдь | давньоруська |
| ursus | латинська |
| медо «ведмедик» | македонська |
| mjadwjeź | нижньолужицька |
| niedźwiedź | польська |
| medvědь | праслов’янська |
| ведме́дь | російська |
| медве́дь | російська |
| ме́двед | сербохорватська |
| medveď | словацька |
| медвѣдь | старослов’янська |
| ведмі́дь | українська |
| ведме́дь | українська |
| miedźwiedź | українська |
| medvěd | чеська |
| nedvěd | чеська |
| *meduта | ? |
| тобто «медоїд» | ? |
| *rkþos | ? |
| vědati «знати» | ? |
| медвѣдь «тварина, що розуміється на меді» | ? |
| мед-ве́дь | ? |
змій
псл. *zьmьjь, *zьmьja, пов’язане з zemja «земля»;
за походженням є табуїстичною назвою плазунів «земна істота; те, що повзає по землі», яка вживалася для відвернення зустрічей з небезпечними для життя отруйними зміями (пор. у зв’язку з цим ведмідь, р. медве́дь);
р. змей, змий, бр. змей, змяя́, др. змии, п. żmija, ч. zmije, слц. нл. zmija, вл. zmij, zmija, полаб. zmėjăk, болг. змей, змия́, м. змеј, змија, схв. змȃј, змùjа, слн. zmáj, zmíja, стсл. змига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзмі́їха
дзмій
змий
змієве́ць
«серпентин»
(мін.)
змії́ний
змії́стий
змії́тися
«звиватися»
змі́йки
«вид узору на писанці»
змійови́к
«жабник польовий, Filago arvensis L.»
(тех. і бот.)
змійовина́
«дорога між полями»
змійо́вина
«глибочезний яр»
змійча́
змію́к
«змій-самець»
змія́
змія́ра
«великий змій»
змія́стий
змія́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| змей | білоруська |
| змей | болгарська |
| змия́ | болгарська |
| zmij | верхньолужицька |
| zmija | верхньолужицька |
| змии | давньоруська |
| змеј | македонська |
| змија | македонська |
| zmija | нижньолужицька |
| zmėjăk | полабська |
| żmija | польська |
| *zьmьjь | праслов’янська |
| *zьmьja | праслов’янська |
| zemja «земля» | праслов’янська |
| медве́дь | російська |
| змей | російська |
| змий | російська |
| змяя́ | російська |
| змȃј | сербохорватська |
| змùjа | сербохорватська |
| zmija | словацька |
| zmáj | словенська |
| zmíja | словенська |
| змига | старослов’янська |
| ведмідь «земна істота; те, що повзає по землі» | українська |
| zmije | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України