МАЯЧИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́яти «коливатися, розвіватися, махати, повівати (про вітер); виднітися вдалині; [мигтіти; рябіти (в очах) О; швидко їхати О]»
псл. [majati] «махати, рухати туди-сюди»;
споріднене з лит. móti, móju «махати», лтс. mãt, mãju «тс.» і далі, можливо, з дінд. māyā «перевтілення, видіння, ілюзія», dur-māyúḥ «злий чарівник», гр. μίμος «фокусник; фокус; наслідування», μωσϑαι «прагнути; жваво рухатися»;
іє. *mā«махати»;
р. [ма́ять] «гойдати» (колиску), [ма́яться] «тинятися», мая́чить «виднітися», бр. [ма́яць] «кидатися», мая́чыць «виднітися на фоні», др. маяти «махати», маати «тс.», п. majaczyć «невиразно виднітися», majak «міраж, марево», ч. mávati «махати», ч. слц. maják «маяк», вл. mawać «махати», нл. mawaś «тс.», болг. мая́к «маяк», слн. májáti «трясти, гойдати, хитати», стсл. магати «махати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́єво
«коливання від вітру; мерехтіння»
ма́йва
«прапор»
ма́йво
«тс.»
майна́чити
«тс.»
майнува́ти
«мчати»
майну́ти
мая́к
«башта з джерелом світла; (заст.) сторожова вежа; [дерево, залишене при вирубуванні лісу; горб на відкритому місці Ч]»
мая́ка
«сторожова вежа»
маяки́
«нескошені стеблини»
ма́ятися
«майоріти; коливатися; тинятися; [битися (про серце)]»
мая́тний
«помітний, видний, цінний»
ма́ятник
мая́чи́ти
«виднітися вдалині; мерехтіти»
мая́чний
«видний, помітний»
розмай
«розвага»
розмайка
«марнотратство»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́яць «кидатися» | білоруська |
| мая́к «маяк» | болгарська |
| mawać «махати» | верхньолужицька |
| μίμος «фокусник; фокус; наслідування» | грецька |
| māyā «перевтілення, видіння, ілюзія» | давньоіндійська |
| маяти «махати» | давньоруська |
| *mā «махати» | індоєвропейська |
| mãt | латиська |
| móti | литовська |
| mawaś «тс.» | нижньолужицька |
| majaczyć «невиразно виднітися»«міраж, марево» | польська |
| majak «невиразно виднітися»«міраж, марево» | польська |
| majati «махати, рухати туди-сюди» | праслов’янська |
| ма́ять «гойдати» (колиску) | російська |
| maják «маяк» | словацька |
| májáti «трясти, гойдати, хитати» | словенська |
| магати «махати» | старослов’янська |
| ма́яться «тинятися» | українська |
| мая́чить «виднітися» | українська |
| мая́чыць «виднітися на фоні» | українська |
| маати «тс.» | українська |
| mávati «махати» | чеська |
| maják «маяк» | чеська |
| móju «махати» | ? |
| mãju «тс.» | ? |
| dur-māyúḥ «злий чарівник» | ? |
| μωσϑαι «прагнути; жваво рухатися» | ? |
мая́чи́ти «незв’язно, невиразно говорити уві сні або в гарячковому стані, марити»
очевидно, результат видозміни значення мая́чи́ти «виднітися вдалині»;
р. [мая́читься] «ввижатися, здаватися», п. majaczyć «марити, мати галюцинації; незв’язно говорити; обманювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мая́к
«привид»
мая́чення
«марення, галюцинації»
маячі́ння
маячли́вий
«гарячковий; [мрійливий]»
маячни́й
«гарячковий»
мая́чник
«мрійник, фантазер»
маячня́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| majaczyć «марити, мати галюцинації; незв’язно говорити; обманювати» | польська |
| мая́читься «ввижатися, здаватися» | російська |
| мая́чи́ти «виднітися вдалині» | ? |
маня́к «примара, привид; опудало; дуже виснажена людина Па; малюнок Л; дурень МСБГ»
пов’язане з мани́ти «вводити в оману»;
деякі похідні (напр., маня́чи́ти «майоріти, мерехтіти») зазнали семантичного зближення з ма́яти, мая́чити;
р. [манья́к] «примара, привид», [манья́чить] «мигтіти; метушитися», п. [maniak] «опудало для принаджування тетеруків»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́нія
«привид СУМ; злий дух Ж»
маня́ка
«опудало; примара»
манячий
«той, що видніється в далині»
маня́чи́ти
«виднітися; стовбичити; майоріти»
манячі́ти
«тс.»
манячли́вий
приманя́чи́тися
«привидітися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maniak «опудало для принаджування тетеруків» | польська |
| манья́к «примара, привид» | російська |
| манья́чить «мигтіти; метушитися» | українська |
| мани́ти «вводити в оману» | ? |
| ма́яти | ? |
| мая́чити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України