МАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мат «відсутність блиску»
запозичення з німецької або французької мови;
нвн. matt «в’ялий; матовий, тьмяний», фр. mat «матовий» походять від нар.-лат. mattus «вогкий», яке зводиться до лат. maditus «вогкий; слабий, м’який», або від ар. māt «переможений; мертвий»;
р. бр. болг. мат, п. ч. mat, слц. matný, вл. matowy, болг. м. мáтов, схв. мȁт, слн. mát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́товий
матува́ти
«робити матовим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| māt «переможений; мертвий» | арабська |
| мат | білоруська |
| мат | болгарська |
| мáтов | болгарська |
| matowy | верхньолужицька |
| maditus «вогкий; слабий, м’який» | латинська |
| мáтов | македонська |
| mattus «вогкий» | народнолатинська |
| matt «в’ялий; матовий, тьмяний» | нововерхньонімецька |
| mat | польська |
| мат | російська |
| мȁт | сербохорватська |
| matný | словацька |
| mát | словенська |
| mat «матовий» | французька |
| mat | чеська |
мат «у шаховій грі безвихідне положення короля»
запозичено з французької мови, можливо, через посередництво німецької (н. Matt);
фр. mat «тс.» є частиною вислову échec et mat «шах і мат», якому відповідає ісп. jaque y mate «тс.», що зводиться до ар. aš-šāh māt «король помер»;
р. бр. болг. м. мат, п. ч. слц. mat, вл. matt, схв. мȁт, слн. mát;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aš-šāh māt «король помер» | арабська |
| мат | білоруська |
| мат | болгарська |
| matt | верхньолужицька |
| jaque y mate «тс.» | іспанська |
| мат | македонська |
| mat | польська |
| мат | російська |
| мȁт | сербохорватська |
| mat | словацька |
| mát | словенська |
| mat «тс.» | французька |
| mat | чеська |
| mat «шах і мат» | ? |
мат «крамна тканина МСБГ; сорт тканини (Me)»
можливо, тотожне р. [ма́та] «бавовняна або льняна тканина», яке виводиться (Фасмер II 580;. Ramstedt 258) з калм. mātā «тс.», запозиченого з китайської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́товий
(Me), МСБГ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mātā «тс.» | калмицька |
| ма́та «бавовняна або льняна тканина» | російська |
ма́ти (іменник)
псл. mati, род. в. matere;
споріднене з лит. mótė (род. в. móters) «жінка, дружина», mótina «мати», лтс. mâte, прус. mūti, дісл. moðer, двн. muoter, нвн. Mutter, англ. mother, лат. māter, гр. μήτηρ, дінд. mātár-, ав. mátar-, вірм. mair, тох. A mācar, тох. В mācer «тс.»;
іє. * māter-, утворене за допомогою суфікса -ter- від кореня *ma-, що походить з дитячої мови;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зматень
«рій бджіл без матки»
безма́терній
«який не має матері»
безма́тній
«який не має матки»
безма́ток
«тс.»
безма́точний
«ТС.»
ма́тер
матери́зна
«спадщина від матері; [батьківщина]»
матери́знений
матери́знина
«тс.»
ма́терин
матери́нки
«насінні коноплі»
матери́нство
матери́нський
матери́нщина
«спадщина після матері»
матери́тися
«матюкатися»
матеркува́ти
ма́терний
ма́терниця
ма́терні
(коноплі)
ма́терній
матерюва́ти
«бути весільною матір’ю»
матирщи́на
«тс.»
ма́тиця
«(анат.) матка; дика свиня; матка бджіл»
ма́тичний
ма́тінка
матінкува́ти
«часто говорити: ох, матінко»
матіно́йка
«мати»
(пестл.)
ма́тіно́чка
ма́тінчин
матінчи́ний
ма́тір
«тс.»
(заст.)
ма́тірка
«мати; коноплі з жіночими квітками»
матіркувати
«тс.»
ма́тірний
«зроблений з матірки»
матірни́ця
«тс.»
ма́тірниця
«конопля матірка»
ма́тірні
матірча́тий
матірча́ті
(коноплі)
ма́тірчин
матірщи́на
«матюк»
ма́тіхна
ма́тка
«мати; плідна самиця у тварин; бджола, що відкладає яйця; (анат.) uterus; [воскова жила; коноплі з жіночими квітками; (у дитячій грі) вожак О; хрещена мати; весільна мати]»
ма́тка
«велика мурашка у мурашнику»
ма́тки
«успіння богородиці»
(церк.)
маткови́й
«чоловік хрещеної матері»
ма́тковий
маткува́ти
«бути хрещеною матір’ю на весіллі або звіздинах»
ма́тохна
ма́точка
«(бот.) центральна частина квітки; [мати; хрещена мати]»
ма́точко́вий
ма́точний
ма́точник
«комірка у вулику для матки; пристосування, яким ловлять бджолину матку; приміщення для маток тварин; рослина, яку використовують для вирощування нових рослин, шкілка; [барліг; сітка для бджіл ЛПол]»
мату́ня
мату́сенька
мату́син
мату́ся
мату́хна
ма́тушник
«стадо дійних овець; лоза винограду, яку залишають на розплід»
матча́ний
«тс.»
ма́тчин
мать
«мати»
матю́к
матюка́ти
ма́тюнка
ма́тюрка
«коноплі з насінням»
праматери́нський
прама́ти
прама́тір
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mátar- | авестійська |
| mother | англійська |
| маці | білоруська |
| ма́йка | болгарська |
| ма́ти | болгарська |
| mać | верхньолужицька |
| maćeŕ | верхньолужицька |
| mair | вірменська |
| μήτηρ | грецька |
| muoter | давньоверхньонімецька |
| mātár- | давньоіндійська |
| moðer | давньоісландська |
| мати | давньоруська |
| матере | давньоруська |
| -ter- | індоєвропейська |
| *ma- | індоєвропейська |
| māter | латинська |
| mâte | латиська |
| mótė «жінка, дружина» (род. в. móters) | литовська |
| mótina «мати» | литовська |
| móters род. в. | литовська |
| мајка | македонська |
| maś | нижньолужицька |
| maśeŕ | нижньолужицька |
| Mutter | нововерхньонімецька |
| motei | полабська |
| matka | польська |
| mać | польська |
| maci | польська |
| macierz | польська |
| mati | праслов’янська |
| matere род. в. | праслов’янська |
| mūti | прусська |
| мать | російська |
| матери | російська |
| мȁти | сербохорватська |
| мȁтерē род. | сербохорватська |
| mat' | словацька |
| mater | словацька |
| mati | словацька |
| máti | словенська |
| matere род. в. | словенська |
| мати | старослов’янська |
| mācar | тохарська А |
| mācer | тохарська В |
| máti | чеська |
| máť | чеська |
| máteř | чеська |
ма́ти «володіти; бути повинним; збиратися» (дієслово)
псл. *jьmati, *jьmamь «брати; мати», пов’язане з *jьměti «мати», *jęti, *jьmǫ «брати»;
зникнення початкового і в українській, білоруській і західнослов’янських мовах пояснюється скороченням і перерозкладом форм із запереченням: ne + + imati › nemati › ne mati;
р. заст. има́ть, [мать, ма́ти], бр. [іма́ць], ма́ю, п. вл. нл. mam, ч. mám, ст. jmám, слц. mať, mám, полаб. mom, болг. и́мам, м. има, схв. ùмати, стсл. имамь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мавати
майно́
ма́нок
«майно»
ма́тися
«бути, жити; [жити заможно, не знати злиднів О]»
матни́й
«заможний»
пома́тися
«пообіцяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іма́ць | білоруська |
| и́мам | болгарська |
| mam | верхньолужицька |
| има | македонська |
| mam | нижньолужицька |
| mom | полабська |
| mam | польська |
| *jьmati | праслов’янська |
| има́ть | російська |
| ùмати | сербохорватська |
| mať | словацька |
| mám | словацька |
| имамь | старослов’янська |
| мать | українська |
| ма́ти | українська |
| ма́ю | українська |
| mám | чеська |
| *jьmamь «брати; мати» | ? |
| *jьměti «мати» | ? |
| *jęti | ? |
| *jьmǫ «брати» | ? |
| има́ть | ? |
| jmám | ? |
Дмитро́
р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Δημήτριος за формою є присвійним прикметником від імені богині землеробства та родючості Δημήτηρ, яке розглядається як складне слово з первісним значенням «мати землі»;
другий його компонент μήτηρ «мати» відповідає укр. ма́ти (род. в. ма́тері), перша частина слова неясна: вона тлумачиться як іллірійське слово або як назва землі *δᾱ, існування якої не підтверджене;
пов’язується також з δηαί «ячмінне зерно»;
зіставляється з іє. *dṃs (род. в. від *dem- «дім»);
р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ґми́трик
Ґмитро́
Дима́ра
Димитрии
(1366)
Димитрій
«землен, плод зем(е)лный, з збожа. аб(о) двоематерній»
(1627)
Дми́тер
Дми́терко
Дмитра́шко
Дми́трик
Дмитру́сь
Дмитру́хно
Ми́трик
Митро́
Ми́тя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзмі́трый | білоруська |
| Дими́тър | болгарська |
| Δημήτριος | грецька |
| Димитрий | давньоруська |
| Дмитрей | давньоруська |
| Димитар | македонська |
| Димитрија | македонська |
| Дми́трий | російська |
| Dmȉtar | сербохорватська |
| Demeter | словацька |
| Demiter | словацька |
| Demetrij | словенська |
| Димитрий | старослов’янська |
| ма́ти (род. в. ма́тері) | українська |
| Dimitrij | чеська |
| Dimitr | чеська |
| значенням «мати землі» | ? |
| μήτηρ «мати» | ? |
| *δᾱ | ? |
| δηαί «ячмінне зерно» | ? |
| *dṃs (род. в. від *dem- «дім») | ? |
збурма́ти(ся) «зібратися»
очевидно, результат злиття слів [*збур] «зібрання», що походить від п. zbór «тс.», яке відповідає укр. збір, і дієслова ма́ти;
в такому разі первісно означало «мати (проводити) зібрання»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zbór «тс.» | польська |
| збір | українська |
| ма́ти | українська |
| *збур «зібрання» | ? |
кум
псл. kumъ, похідне від kuma, що є скороченням слова, яке походить з народної (балканської) латині;
нар.-лат. (балкан.) [cómmater] «хресна мати» утворене за допомогою префікса (прийменника) com(-) «з(-)» від іменника mater, спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
менш обґрунтоване виведення від скороченого *kъmotrъ «кум» (Брандт РФВ 22, 246; Младенов 261; Bern. І 62), тур. kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» (Мелиоранский ИОРЯС 10, 4, 121; Brückner 281);
р. бр. болг. м. кум, др. кумъ, п. слц. (діал.) kum, схв. кŷм, слн. kum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кума́
кума́ння
«вступ у кумівство; дружба, близькі стосунки»
кума́ся
(зменш.)
кума́тися
кума́ха
«кума»
куме́ць
(зменш.)
куми́ти
«бути кумом»
кумі́вство
кумова́ти
«хрестити»
кумство́
«кумівство, духовна рідня»
кумува́ти
ку́мцьо
(зменш.)
ку́мця
(зменш.)
перекума́тися
«розірвати кумівські стосунки»
розкума́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кум | білоруська |
| кум | болгарська |
| кумъ | давньоруська |
| кум | македонська |
| cómmater «хресна мати» (балкан.) | народнолатинська |
| kum (діал.) | польська |
| kumъ | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| кум | російська |
| кŷм | сербохорватська |
| kum (діал.) | словацька |
| kum | словенська |
| kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» | турецька |
| ма́ти | українська |
| com(-) «з(-)» | ? |
| *kъmotrъ «кум» | ? |
ничома́н «бідняк»
складне утворення із займенника [ничо́] «нічого» і основи дієслова ма́ти (букв. «той, хто нічого не має»);
можливо, калька нім. Habenichts «бідняк» (haben «мати», nichts «нічого»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Habenichts «бідняк» (haben «мати», nichts «нічого») | німецька |
| haben | німецька |
| nichts | німецька |
| ничо́ «нічого» | українська |
| ма́ти (букв. «той, хто нічого не має») | українська |
резюме́
запозичення з французької мови;
фр. résumé «резюме, короткий виклад» пов’язане з дієсловом résumer «резюмувати; підсумовувати», яке походить від лат. resūmere «знову брати, відновляти», утвореного з префікса re- із значенням повторення і дієслова sūmere «брати, приймати», що виникло з префікса sub- «під-» і дієслова emere «купувати, придбавати», спорідненого з прус. īmt «брати», лит. im̃ti «тс.», псл. iměti, укр. ма́ти;
р. болг. резюме́, бр. рэзюмэ́, п. résumé, ч. слц. rеsumé, вл. rеzumej, м. резиме́, схв. резѝмē, слн. rezimé;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэзюмэ́ | білоруська |
| резюме́ | болгарська |
| rеzumej | верхньолужицька |
| resūmere «знову брати, відновляти» | латинська |
| sūmere «брати, приймати» | латинська |
| sub- «під-» | латинська |
| emere «купувати, придбавати» | латинська |
| im̃ti «тс.» | литовська |
| резиме́ | македонська |
| résumé | польська |
| iměti | праслов’янська |
| īmt «брати» | прусська |
| резюме́ | російська |
| резѝмē | сербохорватська |
| rеsumé | словацька |
| rezimé | словенська |
| ма́ти | українська |
| résumé «резюме, короткий виклад» | французька |
| résumer «резюмувати; підсумовувати» | французька |
| rеsumé | чеська |
ма «має»
результат закономірного розмовно-діалектного скорочення форми ма́є (З ос. одн. від дієслова ма́ти);
пор. хапа́ «хапає», співа «співає»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́є | українська |
| ма́ти | українська |
| хапа́ «хапає» | українська |
| співа́ «співає» | українська |
ма́та «підстілка»
через польське посередництво запозичено з німецької або італійської мови;
нім. Mátte (двн. matta), іт. matta походять від лат. matta «тс.», що зводиться до гебр. miṭṭah «постіль, ліжко», пов’язаного з nāthāh «розстеляти»;
р. мат, бр. ма́та, п. вл. mata;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мат
ма́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́та | білоруська |
| mata | верхньолужицька |
| miṭṭa «постіль, ліжко» | гебрайська |
| matta | італійська |
| matta «тс.» | латинська |
| Mátte (двн. matta) | німецька |
| mata | польська |
| мат | російська |
| nāthāh «розстеляти» | ? |
мате́рія «тканина; гнійні виділення»
запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. māteria «матерія, речовина, зокрема будівельний ліс, деревина» є похідним від māter «мати» (стовбур дерева сприймався як «мати» гілок), що відповідає укр. ма́ти;
р. [мате́рия] «гній», [матери́ца] «тканина», бр. матэ́рыя «тс.», п. materia «гній; (заст.) тканина», ч. matérie «матеріал; гній», слц. matéria «тканина; кал, послід», вл. нл. materija, болг. мате́рия «тканина», м. материја, схв. мàтēриjа «тс.», слн. matêrija «речовина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матер'я́ний
«пошитий із тканини»
материзо́ваний
«нагноєний»
материзува́ти
«гноїтися»
мате́рчатый
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| матэ́рыя «тс.» | білоруська |
| мате́рия «тканина» | болгарська |
| materija | верхньолужицька |
| māteria «матерія, речовина, зокрема будівельний ліс, деревина» | латинська |
| материја | македонська |
| materija | нижньолужицька |
| materia «гній; (заст.) тканина» | польська |
| мате́рия «гній» | російська |
| мàтēриjа «тс.» | сербохорватська |
| matéria «тканина; кал, послід» | словацька |
| matêrija «речовина» | словенська |
| ма́ти | українська |
| матери́ца «тканина» | українська |
| matérie «матеріал; гній» | чеська |
| māter «мати» (стовбур дерева сприймався як «мати» гілок) | ? |
матерни́к «материнська гірська порода» (геол.)
[ма́тичник] «тс.» Ж;
похідні утворення від ма́ти, ма́терній, можливо, зумовлені впливом нім. Muttergestein «тс.», пор. ч. mateřská hornina, слн. materská hornina «тс.» ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Muttergestein | німецька |
| materská hornina | словенська |
| матерни́к | українська |
| ма́ти | українська |
| ма́терній | українська |
| mateřská hornina | чеська |
ма́тка «старі, багаторічні дуби»
пов’язане з ма́ти через архаїчний відтінок значення похідних «головна, основна частина» (пор. р. [ма́тица] «тс.»);
р. [ма́тка] «стовбур дерева», вл. maćica «головний стовбур»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́тня́
«центральний, головний корінь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maćica «головний стовбур» | верхньолужицька |
| ма́тка «стовбур дерева» | російська |
| ма́ти «головна, основна частина» (пор. р. [ма́тица] «тс.») | ? |
матримоніа́льний «шлюбний»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. matrimoniál, matrimoniéll, фр. англ. matrimonial походять від лат. mātrimōniālis «шлюбний», mātrimōnium «шлюб», пов’язаних з māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти;
р. матримониа́льный, бр. матрыманія́льны, п. matrymonialny, ч. matrimonium «шлюб», слц. matrimónium, matrymoniálny, болг. матримо́ниум, матримониа́лен, схв. матримонијāлан, слн. matrimoniálen;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| matrimonial | англійська |
| матрыманія́льны | білоруська |
| матримо́ниум | болгарська |
| mātrimōniālis «шлюбний» | латинська |
| matrimoniál | німецька |
| matrymonialny | польська |
| матримониа́льный | російська |
| матримонијāлан | сербохорватська |
| matrimónium | словацька |
| matrymoniálny | словацька |
| matrimoniálen | словенська |
| ма́ти | українська |
| матримониа́лен | українська |
| matrimonial | французька |
| matrimonium «шлюб» | чеська |
| matrimoniéll | ? |
| mātrimōnium «шлюб» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
ма́триця
через посередництво німецької мови (н. Matríze) запозичено з французької;
фр. matrice «матриця» походить від лат. mātrix, род. в. mātricis «матка, самка», пізніше «джерело, основа», пов’язаного з māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти;
р. м. ма́трица, бр. ма́трица, п. matryca, ч. matrice, слц. вл matrica, болг. матри́ца, схв. мȁтрица, слн. matríca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матрицюва́ти
ма́тричний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́трица | білоруська |
| матри́ца | болгарська |
| mātrix | латинська |
| ма́трица | македонська |
| matryca | польська |
| ма́трица | російська |
| мȁтрица | сербохорватська |
| вл matrica | словацька |
| matríca | словенська |
| ма́ти | українська |
| matrice «матриця» | французька |
| matrice | чеська |
| mātricis «матка, самка» | ? |
| mātricis «матка, самка» | ? |
| пізніше «джерело, основа» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
матріарха́т
запозичення з німецької мови;
н. Matriarchát, як і фр. matriarcat, англ. matriarchy, matriarchate, утворено з основ лат. māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти, і гр. ἀρχή «влада», ἄρχω «володію»;
р. болг. матриарха́т, бр. матрыярха́т, п. вл. matriarchat, ч. слц. matriarchát, м. матријарха́т, схв. матријàрхāт, слн. matriarhát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матріарха́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| matriarchy | англійська |
| матрыярха́т | білоруська |
| матриарха́т | болгарська |
| matriarchat | верхньолужицька |
| ἀρχή «влада» | грецька |
| māter | латинська |
| матријарха́т | македонська |
| Matriarchát | німецька |
| matriarchat | польська |
| матријàрхāт | сербохорватська |
| matriarchát | словацька |
| matriarhát | словенська |
| ма́ти | українська |
| matriarcat | французька |
| matriarchát | чеська |
| matriarchate | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| ἄρχω «володію» | ? |
| матриарха́т | ? |
матро́на «поважна жінка, мати родини»
запозичення з латинської мови;
лат. mātrōna «тс.» походить від māter «мати», що відповідає укр. мати;
р. бр. болг. схв. матро́на, п. вл. matrona, ч. слц. слн. matróna;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| матро́на | білоруська |
| матро́на | болгарська |
| matrona | верхньолужицька |
| mātrōna «тс.» | латинська |
| matrona | польська |
| матро́на | російська |
| матро́на | сербохорватська |
| matróna | словацька |
| matróna | словенська |
| мати | українська |
| matróna | чеська |
| māter «мати» | ? |
мату́ля «вівця з першим ягням»
результат видозміни деетимологізованої назви [вату́ля] «тс.», зближеної з іменником ма́ти (пестл. мату́ля);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вату́ля «тс.» | ? |
| ма́ти (пестл. мату́ля) | ? |
мату́лька «лялька»
очевидно, давніше *моту́лька, пов’язане з мота́ти, замо́тувати і вторинно зближене з основою слова ма́ти, мату́ля (пор. «грати в дочки-матері»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мату́лькати
«замотувати, закутувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *моту́лька | ? |
| мота́ти | ? |
| замо́тувати | ? |
| ма́ти | ? |
| мату́ля (пор. «грати в дочки-матері») | ? |
маці́ці «обруч, кільце на кінці колоди, на якій клепають косу (оберігає колоду від розколювання під час клепання)» (-*маці́ця)
запозичення з польської мови;
п. macica «гайка» утворене як напівкалька нім. Schraubenmutter «тс.» від mać «мати», що відповідає укр. ма́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schraubenmutter «тс.» | німецька |
| macica «гайка» | польська |
| ма́ти | українська |
| mać «мати» | ? |
маці́ця «матка, uterus» (анат.)
запозичення з польської мови;
п. macica «тс.» пов’язане з mać «мати», що відповідає укр. ма́ти1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| macica «тс.» | польська |
| ма́ти | українська |
| mać «мати» | ? |
ма́чка «кішка»
псл. maca «кішка», зменш. mačьka, етимологічно не зовсім ясне;
розглядається як утворення звуконаслідувального походження (Младенов 272; Skok II 344);
пов’язується також з приманювальним вигуком псл. mac-mac (Machek ESJČ 347; Holub – Lyer 297; Holub – Kop. 174) або з ім’ям Марі́я (пор. нім. Miez, Mieze «зменш. від Marie; кішка» – Bern. II 1; Mikl. EW 179);
непереконливі пояснення як похідного від ма́ти (Lessiak ZfDA 53, 128) і як запозичення з угорської мови (Décsy 46 – 47);
уг. macska «кішка» походить із слов’янських мов;
в українську мову, можливо, запозичено з західно- або південно-слов’янських мов;
п. [mačiek] «кіт», ч. macek «тс.», mačka «кішка», máče «кошеня», слц. mačka «кішка», máčik «кіт», болр. [ма́чка] «кішка», [маче́] «кошеня», [мачо́к] «кіт», ма́ца «киця», мац-мац «киць-киць», м. маца «киця», мац-мац «киць-киць», схв. мȁчка «кішка», мȁче «кошеня», мáчок «кіт», мàчōр «великий старий кіт», [мàчур] «тс.», слн. máčka «кішка», máček «кіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́цу́р
«кіт»
маць-маць
(вигук, яким підкликають котів)
мача
«кошеня»
мача́тко
«молода кішечка; сережка, котик (на дереві)»
ма́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маца «киця» | македонська |
| mačiek «кіт» | польська |
| maca «кішка» | праслов’янська |
| mac-mac | праслов’янська |
| мȁчка «кішка» | сербохорватська |
| mačka «кішка»«кіт» | словацька |
| máčik «кішка»«кіт» | словацька |
| máčka «кішка»«кіт» | словенська |
| máček «кішка»«кіт» | словенська |
| macska «кішка» | угорська |
| маче́ «кошеня» | українська |
| мачо́к «кіт» | українська |
| ма́ца «киця» | українська |
| мац-мац «киць-киць» | українська |
| мац-мац «киць-киць» | українська |
| мȁче «кошеня» | українська |
| мáчок «кіт» | українська |
| мàчōр «великий старий кіт» | українська |
| мàчур «тс.» | українська |
| macek «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| mačka «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| máče «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| mačьka | ? |
| ма́ти | ? |
| західно- | ? |
| ма́чка «кішка» | ? |
ме́трика «свідоцтво про народження»
через посередництво польської і, можливо, німецької мов (нім. Matrikel «відкритий список») запозичено з латинської;
лат. mātrῑcula «тс.» пов’язане з mātrix «тс.», похідним від māter «мати», спорідненого з гр. μήτηρ, дінд. matar, двн. muoter, псл. mati, укр. ма́ти «тс.»;
р. болг. м. ме́трика, бр. ме́трыка, п. metryka, ч. слц. вл. metrika, слн. métrika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метрика́льний
метричний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́трыка | білоруська |
| ме́трика | болгарська |
| metrika | верхньолужицька |
| μήτηρ | грецька |
| muoter | давньоверхньонімецька |
| matar | давньоіндійська |
| mātrῑcula «тс.» | латинська |
| ме́трика | македонська |
| metryka | польська |
| mati | праслов’янська |
| ме́трика | російська |
| metrika | словацька |
| métrika | словенська |
| ма́ти «тс.» | українська |
| metrika | чеська |
| mātrix «тс.» | ? |
| māter «мати» | ? |
метропо́лія «імперіалістична держава, що володіє колоніями; столиця; у стародавній Греції -- держава-місто»
через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нім. Metropóle, фр. métropole, лат. mētropolis) запозичено з грецької;
гр. μητρόπολις «місто-держава» складається з основ іменників μήτηρ «мати», спорідненого з лат. mater «тс.», псл. mati, укр. ма́ти, і πόλις «місто», що зіставляється з дінд. pūr «містечко», лит. pilìs «замок», лтс. pils «тс.»;
р. болг. метропо́лия, бр. метрапо́лія, п. metropolia, ч. metropol, слц. metropola, м. метропола, схв. метрòпола, слн. metrópola;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| метрапо́лія | білоруська |
| метропо́лия | болгарська |
| μητρόπολις «місто-держава» | грецька |
| pūr «містечко» | давньоіндійська |
| mater «тс.» | латинська |
| pils «тс.» | латиська |
| pilìs «замок» | литовська |
| метропола | македонська |
| metropolia | польська |
| mati | праслов’янська |
| метропо́лия | російська |
| метрòпола | сербохорватська |
| metropola | словацька |
| metrópola | словенська |
| ма́ти | українська |
| metropol | чеська |
| μήτηρ «мати» | ? |
| πόλις «місто» | ? |
Митродо́ра (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Μητροδώρα, чол. Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати», спорідненого з лат. māter, псл. mati, укр. ма́ти «ТС.», і δωρον «дарунок», спорідненого з псл. darъ, укр. дар;
буквально означає «дарунок матері»;
р. болг. Митродо́ра, бр. Мітрадо́ра, чол. Мітрадо́р, стсл. Митродора, Митродоръ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Митродаώра
«мати дара»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мітрадо́ра | білоруська |
| Митродо́ра | болгарська |
| Μητροδώρα | грецька |
| māter | латинська |
| mati | праслов’янська |
| darъ | праслов’янська |
| Митродора | старослов’янська |
| ма́ти «ТС.» | українська |
| дар | українська |
| Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати» | ? |
| δωρον «дарунок» | ? |
| означає «дарунок матері» | ? |
| Митродо́ра | ? |
| Мітрадо́р | ? |
Митрофа́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μητροφάνης (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») утворене з основ іменника μήτηρ «мати», спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти, і дієслова φαίνω «являю, показую», спорідненого з дінд. bhati «світить, сяє»;
р. болг. Митрофа́н, бр. Мітрафа́н, др. Митрофанъ, ч. слд. Mitrofan, стсл. Митрофанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Митропа́н
Митрофа́н
«матероявлен»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мітрафа́н | білоруська |
| Митрофа́н | болгарська |
| Μητροφάνης утворене з основ іменника μήτηρ «мати» (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») | грецька |
| bhati «світить, сяє» | давньоіндійська |
| Митрофанъ | давньоруська |
| mati | праслов’янська |
| Митрофа́н | російська |
| Митрофанъ | старослов’янська |
| ма́ти | українська |
| Mitrofan | чеська |
| φαίνω «являю, показую» | ? |
| Mitrofan | ? |
Мотро́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Ματρώνη походить від лат. Mātrōna, букв. «поважна заміжня жінка», пов’язаного з māter «мати», що відповідає псл. mati, укр. ма́ти;
р. Матрёна, Матро́на, бр. болг. Матро́на, Матру́на, стсл. Матрона;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Матрина
«учтивая невѣста, пани, господиня»
(1627)
Матро́на
Мотру́на
Мо́тря
Мо́тя
«ст.»
(1428)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Матро́на | білоруська |
| Матро́на | болгарська |
| Ματρώνη | грецька |
| Mātrōna | латинська |
| mati | праслов’янська |
| Матрёна | російська |
| Матрона | старослов’янська |
| ма́ти | українська |
| Матро́на | українська |
| Матру́на | українська |
| māter «мати» | ? |
мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»
псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мут
«хаос, сум’яття»
заму́та
«тс.»
замутні́лий
мут
«муть»
му́тва
«сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище
«мул, осад»
му́тлавиця
«дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник
«мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во
«в’яло, поволі»
мутня́к
«каракатиця, Sepia»
(зоол.)
мутува́ти
«мутити»
муть
незаму́тний
«незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний
«тс.»
о́мут
«вир»
перемути́ти
«схвилювати»
промути́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муці́ць | білоруська |
| мъ́тя | болгарська |
| mucić | верхньолужицька |
| мутити «хвилювати, тривожити» | давньоруська |
| мати | македонська |
| muśiś | нижньолужицька |
| mącić | польська |
| *mǫtiti «мутити» | праслов’янська |
| му́тити | сербохорватська |
| mútiť | словенська |
| motíti | словенська |
| мѫтити | старослов’янська |
| moutiti | чеська |
| *męsti «тс.» (‹*mętti) | ? |
| мути́ть | ? |
му́тра «гайка»
запозичення з польської мови;
п. mutra походить від нім. Mútter «гайка», яке розвинулось на основі Mútter «мати», спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муте́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Mútter «гайка» | німецька |
| mutra | польська |
| mati | праслов’янська |
| ма́ти | українська |
| Mútter «мати» | ? |
ятрі́вка «жінка чоловікового брата»
псл. *jętry (род. в. одн. jętrъve), первісно основа на -r-, як mati, matere, укр. ма́ти з поширеним в індоєвропейських назвах спорідненості суфіксом -(t)er, -(t)r-;
вторинно слово перейшло на слов’ян-ському ґрунті до основ на -ū- під впливом назв типу псл. svekry, svekrъve;
споріднене з лит. ст. jéntė (род. в. jen-ters)/jentės, [(сх.) intė] «ятрівка», лтс. ìetere, iẽta a, дінд. yā́tār-, гр. ἐνάτηρ, фріг. (зн. в.) ἰανατέρα «тс.», лат. ianitrīcēs (мн.) (‹ *ianiter) «жінки братів», можливо, також вірм. ner-, nēr- «жінка чоловікового брата»;
іє. *i̯enǝter-/i̯n̥ˉtеr-/i̯n̥ˉtr- «ятрівка», де первісне значення кореневої частини неясне;
р. [я́тровь, ятро́ва, ятро́вка, я́тровья́, я́трови́ца] «ятрівка», бр. ятро́ўка «тс.», др. ятры (род. в. ятръве) «невістка (жінка брата)», п. ст. jątrew, jątrewka, jątrzewka «ятрівка», ч. ст. jatrvenicě, jatrušě, болг. етъ́рва «зовиця», м. jатрва «ятрівка», схв. jе̑трва, слн. jétrva, jétrvica, цсл. ѩтры (род. в. одн. ѩтръвє) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ятрі́в
ятро́в
ятровка
(XVII ст.)
ятро́вка
«тс.»
ятро́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ятро́ўка «тс.» | білоруська |
| етъ́рва «зовиця» | болгарська |
| ner- | вірменська |
| nēr- «жінка чоловікового брата» | вірменська |
| ἐνάτηρ | грецька |
| yā́tār- | давньоіндійська |
| ятры «невістка (жінка брата)» (род. в. ятръве) | давньоруська |
| *i̯enǝter-/i̯n̥ˉtеr-/i̯n̥ˉtr- «ятрівка» | індоєвропейська |
| ianitrīcēs «жінки братів» (мн.)(‹ *ianiter) | латинська |
| *ianiter | латинська |
| ìetere | латиська |
| iẽta a | латиська |
| jéntė (род. в. jen-ters)/jentės, (ст.) | литовська |
| jатрва «ятрівка» | македонська |
| jątrew «ятрівка» (ст.) | польська |
| jątrewka «ятрівка» (ст.) | польська |
| jątrzewka «ятрівка» (ст.) | польська |
| *jętry (род. в. одн. jętrъve) | праслов’янська |
| matere | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| svekry | праслов’янська |
| svekrъve | праслов’янська |
| я́тровь | російська |
| ятро́ва | російська |
| ятро́вка | російська |
| я́тровья́ | російська |
| я́трови́ца «ятрівка» | російська |
| jе̑трва | сербохорватська |
| jétrva | словенська |
| jétrvica | словенська |
| ма́ти | українська |
| ἰανατέρα «тс.» | фрігійська |
| ѩтры «тс.» (род. в. одн. ѩтръвє) | церковнослов’янська |
| jatrvenicě (ст.) | чеська |
| jatrušě (ст.) | чеська |
| intė «ятрівка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України