МАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́рі «народність угро-фінської мовної групи»
далі пов’язувалося з енецьк. mar «самець дикого північного оленя»;
через посередництво російської мови запозичено з марійської;
мар. мари «чоловік; марієць» неясного походження;
зіставлялося з ме́ря, назвою народності, яку вважали предками сучасних марійців;
р. ма́ри, мари́ец, бр. мары́яц, п. maryjski «марійський», ч. слц. Marijec, болг. мари́ец, схв. маријски, слн. marijski;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марі́єць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мары́яц | білоруська |
| мари́ец | болгарська |
| мари «чоловік; марієць» | марійська |
| maryjski «марійський» | польська |
| ма́ри | російська |
| маријски | сербохорватська |
| Marijec | словацька |
| marijski | словенська |
| мари́ец | українська |
| Marijec | чеська |
| mar «самець дикого північного оленя» | ? |
| ме́ря | ? |
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
псл. mara «привид»;
не зовсім ясне;
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
ма́ри «ноші для перенесення мерців»«ТС.»
припускається також безпосередній зв’язок з псл. mor- «мерти» (Трубачев ZfSl 3, 675; Schuster-Šewc 890);
звук м на місці б з’явився в чеській мові (пор. ч. ст. páry «мари»„ нл. bory «тс.») під впливом uměrati, mor;
очевидно, через посередництво польської і чеської мов запозичено з німецької;
нвн. Bahre «мари; труна», двн. bȃra «тс.» зводяться до пгерм. *bër- «нести», спорідненого з лат. fero «несу», гр. φέρω «тс.»;
р. бр. [ма́ры], п. вл. mary, ч. слц. máry;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ре
«підвищення, на яке клали мерця»
мары
«мари»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ры | білоруська |
| mary | верхньолужицька |
| φέρω «тс.» | грецька |
| bȃra «тс.» | давньоверхньонімецька |
| fero «несу» | латинська |
| Bahre «мари; труна» | нововерхньонімецька |
| mary | польська |
| *bër- «нести» | прагерманська |
| mor- «мерти» | праслов’янська |
| ма́ры | російська |
| máry | словацька |
| máry | чеська |
| mor | ? |
маре́на «дерево або опудало на купальському святі»
псл. mara, marena «лялька, опудало у весняних обрядах», очевидно, пов’язане з коренем *merti «мерти», marьnъ «марний; виснажений» (мабуть, спочатку йшлося про весняний обряд поховання смерті);
п. [marzana] «солом’яна фігура в обрядах на народних святах», [marzanna, marzena, marza], ч. morana, слц. Marmariena «тс.», болг. ма́ра (у виразі м. мишанка «весняний обряд поховання ляльки»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра (у виразі м. мишанка «весняний обряд поховання ляльки») | болгарська |
| marzana «солом’яна фігура в обрядах на народних святах» | польська |
| mara | праслов’янська |
| Marmariena «тс.» | словацька |
| marzanna | українська |
| marzena | українська |
| marza | українська |
| morana | чеська |
| marena «лялька, опудало у весняних обрядах» | ? |
| *merti «мерти» | ? |
| marьnъ «марний; виснажений» (мабуть, спочатку йшлося про весняний обряд поховання смерті) | ? |
Марі́я (жіноче ім’я)
гр. Μαρία ‹ Μαριάμ походить від арам. Maryam, спорідненого з гебр. Miryam;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. болг. Мари́я, бр. Мары́я, др. Мария, п. Maria, Marja, ч. Marie, слц. Mária, вл. нл. Marija, полаб. Morája, м. Мариjа, схв. Мàриjа, слн. Marija, стсл. Марига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
М
«владушаа, или г(оспо)жа ... поднесенаа, аб(о) горкости море, або мѵрра»
(а)рі́я или Мариа́м (1627)
Маню́ня
Маню́ра
Маню́ся
Маню́та
Ма́ня
Маня́ша
Ма́р'я
Мара́ня
Маричка
Мари́ша
Марі́йка
Марі́ка
Марі́чка
Марі́я
(1401)
Ма́рка
Мару́на
Марунджа́
Ма́ру́ня
Маруси́на
Мару́ся
Мару́шка
Маря
Ма́ся
Ма́ша
Му́нька
Му́ра
Му́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Maryam | арамейська |
| Мары́я | білоруська |
| Мари́я | болгарська |
| Marija | верхньолужицька |
| Miryam | гебрайська |
| Μαρία | грецька |
| Мария | давньоруська |
| Мариjа | македонська |
| Marija | нижньолужицька |
| Morája | полабська |
| Maria | польська |
| Мари́я | російська |
| Мàриjа | сербохорватська |
| Mária | словацька |
| Marija | словенська |
| Мари | старослов’янська |
| Marie | чеська |
ма́рний «даремний, незначний»
SW II 885;
Matzenauer 58;
Mikl. EW 184;
Bezlaj ESSJ II 167 – 168;
Schuster-Šewc 888 – 889;
Holub – Kop. 217;
Holub – Lyer 304;
Brückner 322;
Преобр. II 511;
зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;
найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);
не зовсім ясне;
р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марне́те
«псувати, марнувати»
марне́тний
«даремний»
ма́рний
«худий»
марни́ця
«дрібниця»
марні́ти
«ставати худим; пропадати марно»
марнота́
ма́рнощі
марнува́ти
«витрачати даремно»
нама́рне
нама́рно
помарни́ти
«знищити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mar «псувати» | англійська |
| ма́рны «даремний, худий» | білоруська |
| marny «нікудишній» | верхньолужицька |
| marrjan «перешкоджати» | давньоверхньонімецька |
| marny «нікудишній» | нижньолужицька |
| marny «даремний, злиденний» | польська |
| ма́рный «стомлений, змучений» | російська |
| márny «тс.» | словацька |
| máren «мізерний, нікудишній» | словенська |
| marný «даремний, пустий» | чеська |
| EW | ? |
| *merti «умирати» | ? |
| *mar- «псувати, знищувати» | ? |
| мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний») | ? |
марь «лобода запашна, Chenopodium botrys L.; лобода біла, Ch. album L. Mak; лобода гібридна, Ch. hybridum L. Mak; лобода червона, Ch. rubrum L. Mak» (бот.)
очевидно, пов’язане з [мир-зілє] «лобода запашна», п. [mirzil] «тс.», ч. merlik «лобода», болг. [мърла] «тс.»;
конкретний характер зв’язку і дальша етимологія цих слів вважаються неясними (Machek ESJČ 360; Jm. rostl. 82);
можуть бути пов’язані з коренем псл. mer-Іmъr-Іmor- «мерти, морити», як назви рослин, що використовуються в їжу під час голоду (мору);
р. [марь] «лобода різних видів», [мара́] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мърла «тс.» | болгарська |
| mirzil «тс.» | польська |
| mer-Іmъr-Іmor- «мерти, морити» | праслов’янська |
| мара́ «тс.» | українська |
| merlik «лобода» | чеська |
| мир-зілє «лобода запашна» | ? |
| марь «лобода різних видів» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України