МАРШУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
марш «ритмічна хода в строю; похід; музичний твір з чітким ритмом, що відповідає ході; частина сходів між двома майданчиками; (виг.) іди»
через посередництво німецької мови (н. Marsch) запозичено з французької;
фр. marche «хід, ходіння» утворене від ст. marcher «ступати», яке через нар.-лат. * marcare «бити, гупати» зводиться до лат. marcus «молоток», пов’язаного генетично з псл. *moltъ, укр. мо́лот, або, як запозичення, до двн. markôn «позначати; *залишати сліди»;
р. бр. болг. м. марш, п. marsz, ч. слц. нл. marš, схв. мȁрш, слн. màrš;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марширува́льний
марширува́ти
маршови́й
маршови́к
маршува́ти
машерува́ти
маширува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марш | білоруська |
| марш | болгарська |
| markôn «позначати; *залишати сліди» | давньоверхньонімецька |
| marcus «молоток» | латинська |
| марш | македонська |
| *marcare «бити, гупати» | народнолатинська |
| marš | нижньолужицька |
| marsz | польська |
| *moltъ | праслов’янська |
| марш | російська |
| мȁрш | сербохорватська |
| marš | словацька |
| màrš | словенська |
| мо́лот | українська |
| marche «хід, ходіння» | французька |
| marš | чеська |
| marcher «ступати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України