МАРШАЛАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Márschall походить від свн. marschalc, двн. marahscalc, що спочатку означало «конюх», а згодом набуло значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах», звідки під час воєн «воєначальник»;

складається з двн. marah «кінь», спорідненого з дангл. mearh, англ. mare, дісл. marr «тс.», далі з дірл. marc, кімр. march «кінь», та scalc «служник», що відповідає свн. гол. schalk, днн. снідерл. дфриз. scalc, дангл. scealc, дат. шв. skalk, гот. skalks «тс.»;

р. бр. м. ма́ршал, п. marszałek, ч. maršál, слц. вл. нл. maršal, болг. марша́л, схв. мáршāл, слн. maršál;

запозичення з польської мови;

п. marszałek, як і ч. ст. maršálek «маршал», вл. maršałk «маршалок», походить від свн. marschalc, первісне «конюх», звідки нвн. Marschall, до якого зводиться й укр. ма́ршал;

р. [марша́лок] «старший сват; дружка», бр. марша́лак;

через посередництво польської і чеської мов запозичено з німецької;

свн. ma(h)rstal «стайня» складається з основ іменників marah «кінь», до якого зводиться й укр. ма́ршал, і stall «стайня», спорідненого з дангл. steall «становище; стайня», англ. stall «стоянка, місце перебування; стайня», дат. stald «стайня», гр. στέλλω «шикую; готую», прус. stallit «стояти»;

п. masztalerz «конюх», masztarnia «стайня», ч. заст. maštalíř, maštaléř (‹marštalér) «конюх», ст. maštale «стайня, конюшня», marštal(e), слц. maštal’ «тс.»;