МАРЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́рець «березень» (заст.)
через посередництво західнослов’янських мов запозичено з латинської;
лат. mārtius «місяць Марса» утворено від Mārs «Марс» (бог весни, потім війни);
р. [ма́рец], бр. [ма́рац], п. marzec, ч. [mařec], слц. marec, слн. márec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́рец
марц
«тс.»
марце́вий
марцівки́
«березневі курчата»
марцови́ця
«мінлива березнева погода»
марцо́вка
«щука, яка нереститься в березні»
(іхт.)
марцу́вка
«березневе курча»
марцьо́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рац | білоруська |
| mārtius «місяць Марса» | латинська |
| marzec | польська |
| ма́рец | російська |
| marec | словацька |
| márec «тс.» | словенська |
| mařec | чеська |
| Mārs «Марс» (бог весни, потім війни) | ? |
ма́рка «поштовий знак оплати; торговельний знак на виробі»
нвн. Márke «тс.», merken «значи́ти, позначати», двн. merken, merсһen «звертати увагу, помічати», снн. mẹrken «тс.», свн. marc «знак» споріднені з гол. merk «марка, позначка, тавро», дфриз. merke «знак, ознака», дангл. meark, англ. дісл. mark «тс.», дфриз. mẹrkia «помічати», дангл. mearkian, дісл. mẹrkja, дат. mẹrke, шв. märka «тс.» і пов’язані з нвн. Mark «кордон, прикордонна область», двн. marc(h)a «кордон, межа», дфриз. mẹrke, дангл. mearc «тс.», дісл. mark «прикордонний ліс», спорідненими з перс. marz «місцевість, кордон», лат. margo «край, межа»;
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. м. ма́рка, п. ч. слц. вл. нл. marka, схв. мȁрка, слн. márka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маркува́льний
маркува́льник
маркува́ти
ма́рочний
ма́рочниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mark «тс.» | англійська |
| ма́рка | білоруська |
| ма́рка | болгарська |
| marka | верхньолужицька |
| merk «марка, позначка, тавро» | голландська |
| meark | давньоанглійська |
| mearkian | давньоанглійська |
| mearc «тс.» | давньоанглійська |
| merken | давньоверхньонімецька |
| marc(h)a «кордон, межа» | давньоверхньонімецька |
| mark «тс.» | давньоісландська |
| mẹrkja | давньоісландська |
| mark «прикордонний ліс» | давньоісландська |
| merke «знак, ознака» | давньофризька |
| mẹrkia «помічати» | давньофризька |
| mẹrke | давньофризька |
| mẹrke | датська |
| margo «край, межа» | латинська |
| ма́рка | македонська |
| marka | нижньолужицька |
| Márke «тс.» | нововерхньонімецька |
| Mark «кордон, прикордонна область» | нововерхньонімецька |
| marz «місцевість, кордон» | перська |
| marka | польська |
| ма́рка | російська |
| мȁрка | сербохорватська |
| marc «знак» | середньоверхньнімецька |
| mẹrken «тс.» | середньонижньонімецька |
| marka | словацька |
| márka | словенська |
| marka | чеська |
| märka «тс.» | шведська |
| merken «значи́ти, позначати» | ? |
| merсһen «звертати увагу, помічати» | ? |
ма́рка «грошова одиниця в НДР, ФРН та İH.»
нвн. Mark «тс.» походить від свн. marc «знак, тавро; металевий зливок з офіційним тавром на ньому; зливок срібла певної ваги», mark(e) «півфунта срібла» (пор. дісл. marc «тс.»);
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. м. ма́рка, п. ч. слц. вл. нл. marka, слн. márka, схв. мȁрка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рка | білоруська |
| ма́рка | болгарська |
| marka | верхньолужицька |
| ма́рка | македонська |
| marka | нижньолужицька |
| Mark «тс.» | нововерхньонімецька |
| marka | польська |
| ма́рка | російська |
| мȁрка | сербохорватська |
| marc «знак, тавро; металевий зливок з офіційним тавром на ньому; зливок срібла певної ваги» | середньоверхньнімецька |
| marka | словацька |
| márka | словенська |
| marka | чеська |
| mark(e) «півфунта срібла» (пор. дісл. marc «тс.») | ? |
Ма́рко́ (чоловіче особове ім’я)
гр. Μάρκος походить від лат. Mārcus, можливо, пов’язаного з Mārtius «березневий», Mārs «Марс» ( ‹*Mārt(i)cos) або з marceo «бути в’ялим, слабким»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. Марк, бр. Марк, Ма́рка, др. Маръкъ, п. ч. Marek, ст. Marcus, слц. Marek, Marko, вл. Mark, нл. Marcus, болг. м. Μάρκο, схв. Мȃрко, слн. Marko, стсл. Мар(ъ)къ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Марко
(1407)
Ма́рко
«[съвръшен.] углаженыи»
(1627)
Марку́сь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Марк | білоруська |
| Μάρκο | болгарська |
| Mark | верхньолужицька |
| Μάρκος | грецька |
| Маръкъ | давньоруська |
| Mārcus | латинська |
| Μάρκο | македонська |
| Marcus | нижньолужицька |
| Marek | польська |
| Мȃрко | сербохорватська |
| Marek | словацька |
| Marko | словенська |
| Мар(ъ)къ | старослов’янська |
| Ма́рка | українська |
| Marek | чеська |
| Mārtius «березневий» | ? |
| Mārs «Марс» ( ‹*Mārt(i) | ? |
| marceo «бути в’ялим, слабким» | ? |
| Марк | ? |
| Marcus | ? |
Марі́я (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μαρία ‹ Μαριάμ походить від арам. Maryam, спорідненого з гебр. Miryam;
р. болг. Мари́я, бр. Мары́я, др. Мария, п. Maria, Marja, ч. Marie, слц. Mária, вл. нл. Marija, полаб. Morája, м. Мариjа, схв. Мàриjа, слн. Marija, стсл. Марига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
М
«владушаа, или г(оспо)жа ... поднесенаа, аб(о) горкости море, або мѵрра»
(а)рі́я или Мариа́м (1627)
Маню́ня
Маню́ра
Маню́ся
Маню́та
Ма́ня
Маня́ша
Ма́р'я
Мара́ня
Маричка
Мари́ша
Марі́йка
Марі́ка
Марі́чка
Марі́я
(1401)
Ма́рка
Мару́на
Марунджа́
Ма́ру́ня
Маруси́на
Мару́ся
Мару́шка
Маря
Ма́ся
Ма́ша
Му́нька
Му́ра
Му́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Maryam | арамейська |
| Мары́я | білоруська |
| Мари́я | болгарська |
| Marija | верхньолужицька |
| Miryam | гебрайська |
| Μαρία | грецька |
| Мария | давньоруська |
| Мариjа | македонська |
| Marija | нижньолужицька |
| Morája | полабська |
| Maria | польська |
| Мари́я | російська |
| Мàриjа | сербохорватська |
| Mária | словацька |
| Marija | словенська |
| Мари | старослов’янська |
| Marie | чеська |
маркірува́ти «робити борозенки маркером для сівби»
запозичення з французької мови;
фр. marquer «позначати, робити мітку», ст. merchier «тс.», походить від двн. *merkjan, merken (нвн. merken) «мітити, відзначати»;
р. маркирова́ть, бр. маркірава́ць, п. markować, ч. markovati «позначати», слц. markérovat’, болг. марки́рам, м. марки́ра, схв. марки́рати, слн. markírati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марке́р
маркірува́льний
маркірува́льник
ма́ро́к
«маркер (для проведення борозенок)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маркірава́ць | білоруська |
| марки́рам | болгарська |
| *merkjan | давньоверхньонімецька |
| марки́ра | македонська |
| markować | польська |
| маркирова́ть | російська |
| марки́рати | сербохорватська |
| markérovat' | словацька |
| markírati «тс.» | словенська |
| marquer «позначати, робити мітку» | французька |
| markovati «позначати» | чеська |
| merchier «тс.» | ? |
| merken «мітити, відзначати» | ? |
Ма́рта (жіноче ім’я)
гр. Μάρϑα походить від арам. Mārĕthá «пані господиня», жін. р. від mār, māra «пан, господар»;
р. болг. м. Ма́рта, п. ч. слц. вл. Marta, схв. Мȃрта, слн. Márta, стсл. Маръда, Маръта, – через посередництво західнослов’янських мов запозичено з грецької;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Map
«мо́лва, и попеченіє, аб(о) вызываючая, аб(о)... па́ни, аб(о) научителка»
(1627)
Mapто́xa
Марøа
(1401)
Марта
(1462)
Марту́ня
Марту́ся
Марту́ха
Ма́рця
Ту́ня
Ту́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ма́рта | болгарська |
| Marta | верхньолужицька |
| Ма́рта | македонська |
| Marta | польська |
| Ма́рта | російська |
| Мȃрта | сербохорватська |
| Marta | словацька |
| Márta | словенська |
| Маръда | старослов’янська |
| Marta | чеська |
марцо́вка «червона отруйна гадюка» (зоол.)
очевидно, пов’язане з ма́рець «березень» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рець «березень» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України