МАРТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
март «березень»
р. болг. м. март, др. мартъ, схв. мȁрт, стсл. марътъ, мартии, марьчь: – через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньогрецької: сгр. μάρτι(ο)ς «березень» походить від лат. martius «місяць Марса (бога весни)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ро́т
«тс.»
ма́ртавка
«березневе курча»
марти́тися
«бути в періоді злучки»
(про тварин)
марті́вка
«сорт ранньої картоплі, яку садять у березні; дівчина, яка дуже рано почала знатися з чоловіками»
мартови́к
«той, що народився в березні; березневе щеня Дейн; березневе курча Дейн»
ма́ртовка
«щука, яка нереститься в березні»
мартчя
«березневе зайченя»
мартю́к
«березневе зайченя; березневе курча»
мартя́
«березневе курча»
мартянки
«підуст, який нереститься в березні»
марча́
«тс.»
ма́рчик
(зменш.)
ма́рчитися
«тс.»
марчу́к
«лоша, народжене весною Гриц; березневе щеня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март | болгарська |
| мартъ | давньоруська |
| март | македонська |
| март | російська |
| мȁрт | сербохорватська |
| марътъ | старослов’янська |
| мартии | українська |
| марьчь «березень»«місяць Марса (бога весни)» | українська |
| μάρτι(ο)ς «березень»«місяць Марса (бога весни)» | ? |
| martius «березень»«місяць Марса (бога весни)» | ? |
мартє́нка «підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
похідне утворення від март «березень», за часом проростання і цвітіння цих рослин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мартенька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» | ? |
мартиню́к «вид хруща, Меlolontha vulgaris» (ент.)
можливо, пов’язане з март «березень» (пор. [мартиня́та] «ранні курчата»);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» (пор. [мартиня́та] «ранні курчата») | ? |
мартиня́та (назва ранніх курчат)
похідне утворення від март «березень» (пор. [мартюки́, мартя́та] в тому ж значенні), можливо, зближене з ім’ям Марти́н за звуковою подібністю;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мартиня́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» (пор. [мартюки́, мартя́та] в тому ж значенні) | ? |
| Марти́н | ? |
мартівни́к «тетерев звичайний, Tetrao (Lyrurus) tetrix» (орн.)
пов’язане з март «березень» (у цьому місяці відбувається токування глухарів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мартівни́чка
«тс.»
мартува́ти
«токувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» (у цьому місяці відбувається токування глухарів) | ? |
мартопля́с «вітрогін, франт; (заст.) фокусник, блазень»
складне утворення з основ слів март «березень» і пляса́ти;
семантична мотивація назви неясна;
можливо, йшлося про забави, якими відзначався початок весни у березні;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» | ? |
| пляса́ти | ? |
марциза «нарцис» (бот.)
результат видозміни форми нарци́с, очевидно, зближеної з назвою місяця март (за часом цвітіння нарцисів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
марци́зки
«садова айстра китайська, Callistephus chinensis Nees. (Aster chinensis L.)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нарци́с | ? |
| март (за часом цвітіння нарцисів) | ? |
марче́к «тринадцятий місяць за «небесним»
очевидно, пов’язане з март «березень» (пор. стсл. марчь, схв. мȁрч, мȁрач «тс..»), оскільки в давнину цей місяць займав особливе положення в календарі: з нього починався рік;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| март «березень» (пор. стсл. марчь, схв. мȁрч, мȁрач «тс..») | ? |
Ма́рта (жіноче ім’я)
гр. Μάρϑα походить від арам. Mārĕthá «пані господиня», жін. р. від mār, māra «пан, господар»;
р. болг. м. Ма́рта, п. ч. слц. вл. Marta, схв. Мȃрта, слн. Márta, стсл. Маръда, Маръта, – через посередництво західнослов’янських мов запозичено з грецької;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Map
«мо́лва, и попеченіє, аб(о) вызываючая, аб(о)... па́ни, аб(о) научителка»
(1627)
Mapто́xa
Марøа
(1401)
Марта
(1462)
Марту́ня
Марту́ся
Марту́ха
Ма́рця
Ту́ня
Ту́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ма́рта | болгарська |
| Marta | верхньолужицька |
| Ма́рта | македонська |
| Marta | польська |
| Ма́рта | російська |
| Мȃрта | сербохорватська |
| Marta | словацька |
| Márta | словенська |
| Маръда | старослов’янська |
| Marta | чеська |
Ма́рфа (жіноче ім’я)
гр. Μάρϑα є тим самим ім’ям, до якого зводиться й укр. Ма́рта;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. бр. Ма́рфа, стсл. Мар(ъ)да;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ма́рхва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ма́рфа | білоруська |
| Μάρϑα | грецька |
| Мар(ъ)да | старослов’янська |
| Ма́рта | українська |
| Ма́рфа | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України