МАРМУРОВИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́рмур «тверда гірська порода»
через посередництво церковнослов’янської і західноєвропейських мов запозичено з грецької і латинської;
лат. marmor походить від гр. μάρμαρος «мармур, білий камінь», пов’язаного з μάρναμαι «борюся, сперечаюся, домагаюся», спорідненим з дінд. mṛṇâti «трощить, розчавлює, розтирає», вірм. mart «боротьба, бій»;
р. болг. мра́мор, бр. ма́рмур, др. мраморъ, п. marmur, ч. слц. mramor, вл. marmol, нл. marmor, м. мермер, мрамор, схв. мȁрмōр, слн. mármor, стсл. мраморъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ймур
«брусок для бритви»
ма́ймурок
«тс.»
ма́рмор
«тс.»
марморя́ний
«мармуровий»
мармуно́вий
«тс.»
марму́рка
«фарфорова чашка»
ма́рмурник
(спец.)
мармуро́вий
ма́рмурок
«точило»
мармурува́льник
(спец.)
мармурува́ти
мраморъ
(1642),. марморъ (XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рмур | білоруська |
| мра́мор | болгарська |
| marmol | верхньолужицька |
| mart «боротьба, бій» | вірменська |
| μάρμαρος «мармур, білий камінь» | грецька |
| mṛṇâti «трощить, розчавлює, розтирає» | давньоіндійська |
| мраморъ | давньоруська |
| marmor | латинська |
| мермер | македонська |
| marmor | нижньолужицька |
| marmur | польська |
| мра́мор | російська |
| мȁрмōр | сербохорватська |
| mramor | словацька |
| mármor | словенська |
| мраморъ | старослов’янська |
| мрамор | українська |
| mramor | чеська |
| μάρναμαι «борюся, сперечаюся, домагаюся» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України