МАРЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́рля
запозичення з французької мови;
фр. marli «марля, серпанок», очевидно, походить від давнішого *merlis «сорт вовняної тканини», пов’язаного з фр. ст. merlé, meslé «змішаний, різний, строкатий», яке через нар.-лат. misculare «мішати» зводиться до лат. misceo «мішаю», спорідненого з двн. miscan «мішати», нвн. mischen, лит. maišýti «тс.», псл. měsiti, měšati, укр. міси́ти, міша́ти;
р. бр. болг. ма́рля, п. marla, схв. марли;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рля | білоруська |
| ма́рля | болгарська |
| miscan «мішати» | давньоверхньонімецька |
| misceo «мішаю» | латинська |
| maišýti «тс.» | литовська |
| misculare «мішати» | народнолатинська |
| mischen | нововерхньонімецька |
| marla | польська |
| měsiti | праслов’янська |
| ма́рля | російська |
| марли | сербохорватська |
| міси́ти | українська |
| marli «марля, серпанок» | французька |
| merlé | французька |
| *merlis «сорт вовняної тканини» | ? |
| merlé | ? |
| meslé «змішаний, різний, строкатий» | ? |
| měšati | ? |
| міша́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України