МАРКО — ЕТИМОЛОГІЯ

Ма́рко́ (чоловіче особове ім’я)

гр. Μάρκος походить від лат. Mārcus, можливо, пов’язаного з Mārtius «березневий», Mārs «Марс» ( ‹*Mārt(i)cos) або з marceo «бути в’ялим, слабким»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. Марк, бр. Марк, Ма́рка, др. Маръкъ, п. ч. Marek, ст. Marcus, слц. Marek, Marko, вл. Mark, нл. Marcus, болг. м. Μάρκο, схв. Мȃрко, слн. Marko, стсл. Мар(ъ)къ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Марко (1407)
Ма́рко «[съвръшен.] углаженыи» (1627)
Марку́сь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Марк білоруська
Μάρκο болгарська
Mark верхньолужицька
Μάρκος грецька
Маръкъ давньоруська
Mārcus латинська
Μάρκο македонська
Marcus нижньолужицька
Marek польська
Мȃрко сербохорватська
Marek словацька
Marko словенська
Мар(ъ)къ старослов’янська
Ма́рка українська
Marek чеська
Mārtius «березневий» ?
Mārs «Марс» ( ‹*Mārt(i) ?
marceo «бути в’ялим, слабким» ?
Марк ?
Marcus ?

ма́рка «поштовий знак оплати; торговельний знак на виробі»

запозичення з німецької мови;
нвн. Márke «тс.», merken «значи́ти, позначати», двн. merken, merсһen «звертати увагу, помічати», снн. mẹrken «тс.», свн. marc «знак» споріднені з гол. merk «марка, позначка, тавро», дфриз. merke «знак, ознака», дангл. meark, англ. дісл. mark «тс.», дфриз. mẹrkia «помічати», дангл. mearkian, дісл. mẹrkja, дат. mẹrke, шв. märka «тс.» і пов’язані з нвн. Mark «кордон, прикордонна область», двн. marc(h)a «кордон, межа», дфриз. mẹrke, дангл. mearc «тс.», дісл. mark «прикордонний ліс», спорідненими з перс. marz «місцевість, кордон», лат. margo «край, межа»;
р. бр. болг. м. ма́рка, п. ч. слц. вл. нл. marka, схв. мȁрка, слн. márka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

маркува́льний
маркува́льник
маркува́ти
ма́рочний
ма́рочниця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mark «тс.» англійська
ма́рка білоруська
ма́рка болгарська
marka верхньолужицька
merk «марка, позначка, тавро» голландська
meark давньоанглійська
mearkian давньоанглійська
mearc «тс.» давньоанглійська
merken давньоверхньонімецька
marc(h)a «кордон, межа» давньоверхньонімецька
mark «тс.» давньоісландська
mẹrkja давньоісландська
mark «прикордонний ліс» давньоісландська
merke «знак, ознака» давньофризька
mẹrkia «помічати» давньофризька
mẹrke давньофризька
mẹrke датська
margo «край, межа» латинська
ма́рка македонська
marka нижньолужицька
Márke «тс.» нововерхньонімецька
Mark «кордон, прикордонна область» нововерхньонімецька
marz «місцевість, кордон» перська
marka польська
ма́рка російська
мȁрка сербохорватська
marc «знак» середньоверхньнімецька
mẹrken «тс.» середньонижньонімецька
marka словацька
márka словенська
marka чеська
märka «тс.» шведська
merken «значи́ти, позначати» ?
merсһen «звертати увагу, помічати» ?

ма́рка «грошова одиниця в НДР, ФРН та İH.»

запозичення з німецької мови;
нвн. Mark «тс.» походить від свн. marc «знак, тавро; металевий зливок з офіційним тавром на ньому; зливок срібла певної ваги», mark(e) «півфунта срібла» (пор. дісл. marc «тс.»);
р. бр. болг. м. ма́рка, п. ч. слц. вл. нл. marka, слн. márka, схв. мȁрка;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́рка білоруська
ма́рка болгарська
marka верхньолужицька
ма́рка македонська
marka нижньолужицька
Mark «тс.» нововерхньонімецька
marka польська
ма́рка російська
мȁрка сербохорватська
marc «знак, тавро; металевий зливок з офіційним тавром на ньому; зливок срібла певної ваги» середньоверхньнімецька
marka словацька
márka словенська
marka чеська
mark(e) «півфунта срібла» (пор. дісл. marc «тс.») ?

Марі́я (жіноче ім’я)

гр. Μαρία ‹ Μαριάμ походить від арам. Maryam, спорідненого з гебр. Miryam;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. болг. Мари́я, бр. Мары́я, др. Мария, п. Maria, Marja, ч. Marie, слц. Mária, вл. нл. Marija, полаб. Morája, м. Мариjа, схв. Мàриjа, слн. Marija, стсл. Марига;
Фонетичні та словотвірні варіанти

М «владушаа, или г(оспо)жа ... поднесенаа, аб(о) горкости море, або мѵрра» (а)рі́я или Мариа́м (1627)
Маню́ня
Маню́ра
Маню́ся
Маню́та
Ма́ня
Маня́ша
Ма́р'я
Мара́ня
Маричка
Мари́ша
Марі́йка
Марі́ка
Марі́чка
Марі́я (1401)
Ма́рка
Мару́на
Марунджа́
Ма́ру́ня
Маруси́на
Мару́ся
Мару́шка
Маря
Ма́ся
Ма́ша
Му́нька
Му́ра
Му́ся
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Maryam арамейська
Мары́я білоруська
Мари́я болгарська
Marija верхньолужицька
Miryam гебрайська
Μαρία грецька
Мария давньоруська
Мариjа македонська
Marija нижньолужицька
Morája полабська
Maria польська
Мари́я російська
Мàриjа сербохорватська
Mária словацька
Marija словенська
Мари старослов’янська
Marie чеська

маркірува́ти «робити борозенки маркером для сівби»

запозичення з французької мови;
фр. marquer «позначати, робити мітку», ст. merchier «тс.», походить від двн. *merkjan, merken (нвн. merken) «мітити, відзначати»;
р. маркирова́ть, бр. маркірава́ць, п. markować, ч. markovati «позначати», слц. markérovat’, болг. марки́рам, м. марки́ра, схв. марки́рати, слн. markírati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

марке́р
маркірува́льний
маркірува́льник
ма́ро́к «маркер (для проведення борозенок)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маркірава́ць білоруська
марки́рам болгарська
*merkjan давньоверхньонімецька
марки́ра македонська
markować польська
маркирова́ть російська
марки́рати сербохорватська
markérovat' словацька
markírati «тс.» словенська
marquer «позначати, робити мітку» французька
markovati «позначати» чеська
merchier «тс.» ?
merken «мітити, відзначати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України