МАРИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. marine «тс.; морський флот» через іт. marina «узбережжя, морський краєвид; морський флот» зводиться до лат. marīnus «морський», похідного від mare «море», спорідненого з двн. mari, дангл. mere, лит. mãrios, псл. more «тс.»;

слово марині́ст утворене, очевидно, в російській мові (Сергеев ЭИРЯ IV 129 – 135);

р. болг. схв. м. мари́на, бр. мары́на, п. marina, ч. слц. слн. marína;

результати видозміни назв мару́на в різних значеннях під впливом подібного за звучанням жіночого імені Мари́на і його варіантів;

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Μαρίνα походить від лат. marīnus «морський»;

р. болг. Мари́на, бр. Мары́на, п. Maryna, ч. Marina, слц. Marína, м. Маринка, схв. Мари́на, Марина, стсл. Марина;

припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);

не зовсім ясне;

псл. mara «привид»;

р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;

виведення назви маре́на від лат. muraena «морський вугор» (SW І 217; II 880) неправильне, хоча змішування слов’янської назви з латинською в басейні Дунаю могло мати місце;

запозичення з німецької мови;

нвн. Maräne «ряпушка; сиг звичайний», у свою чергу, походить від зах.-сл. *mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «ТС.», [brzona] «тс.; сиг звичайний, ч. [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «тс.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «тс.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена»), яке відповідає р. [мерён] «марена; в’язь, Leuciscus idus L.», [миро́н] «марена», укр. [мере́на] «марена дніпровська», [мірон] «марена звичайна» Л – Г, [мере́н(ь)ка] «гольян», [мерест, мересниця ВеНЗн, мересни́к ВеНЗн] «тс.», а також болг. мря́на (мре́на) «марена», [мриена], м. мрена, схв. мрȅн(а), слн. mréna «тс.» і разом з ними зводиться до псл. * merna «марена, ряпушка; сиг», запозиченого з фінських мов, у яких відповідне слово мало значення «ікра; риб’ячий мальок» (пор. манс. мä^oрнэ «ікра», хант. мäрӛн «тс.», а також укр. [мере́нька] «жаб’яча ікра», [мерест] «тс.», в яких зберігається значення, ближче до вихідного);

зміна значення фінського слова при запозиченні пояснюється тим, що праслов’яни на території своєї ранньої прабатьківщини ознайомилися спочатку з ікрою вусача, сига і ряпушки в басейнах верхнього Дніпра (вище Прип’яті) і Зах. Двіни, засвоївши для неї від фінського населення загальну назву ікри, і лише після цього, розселяючись на південь і захід, перенесли її на відповідні види риби, що водяться в Дніпрі і в басейні Балтійського моря;

пов’язання з псл. more (Kluge – Mitzka 475) помилкове;

р. [ма́ре́на́] «сиг звичайний; сиг чудський, Coregonus lavaretus maraenoides Poljakow; марена звичайна, Barbus barbus L.; марена дніпровська; гольян», [мари́на] «марена дніпровська», [мари́нка] «гольян», [мари́шка, мары́га] «тс.», бр. маро́на «марена звичайна», [марэ́на] «тс.», п. marena «сиг; [марена звичайна]», [maryna] «марена звичайна», [marynka] «ряпушка, Coregonus albula L.», ч. maréna severní sih «сиг чудський», слц. [mariena] «марена звичайна»;

[мари́нка] «сироїжка червона, Russula rosacea Fr.» МСБГ;

результат видозміни деетимологізованої назви [мориму́ха] «мухомор», зближеної з основою власного імені Мари́на або дієслова маринува́ти;

запозичення з чеської мови;

ч. meruňka «слива» походить від лат. (prunus) armeniaca «(слива) вірменська»;

пор. [марина] «Prunus cerasus variet.» (сорт вишні) того ж походження;