МАРАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
мара́л «великий олень з гіллястими рогами, Cervus elaphus L.» (зоол.)
запозичення з тюркських мов;
каз. уйг. тат. марал «тс.», аз. марал «лань, олень», чаг. узб. туркм. марал «самиця оленя» зводяться до монг. марал (калм. marl) «тс.»;
р. бр. болг. мара́л, п. ч. слц. maral;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маралівни́к
маралівни́цтво
мара́лячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марал «лань, олень» | азербайджанська |
| мара́л | білоруська |
| мара́л | болгарська |
| марал «тс.» | казахська |
| марал «тс.» (калм. mar$l) | монгольська |
| maral | польська |
| мара́л | російська |
| maral | словацька |
| марал «тс.» | татарська |
| марал «самиця оленя» | туркменська |
| марал «самиця оленя» | узбецька |
| марал «тс.» | уйгурська |
| марал «самиця оленя» | чагатайська |
| maral | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України