МАНІКЮРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
манікю́р «чищення і полірування нігтів на руках»
запозичення з французької мови;
фр. manucure, manicure «тс.» походить від слат. manicura, утвореного з основ лат. manus «рука» і cūro «піклуюся, доглядаю»;
р. болг. маникю́р, бр. манікю́р, п. manicure, ч. слц. manikúra, вл. manikira, м. маники́р, схв. манùкӣр, маникýра, слн. manikíra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манікю́рниця
манікю́рша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манікю́р | білоруська |
| маникю́р | болгарська |
| manikira | верхньолужицька |
| manus «рука» | латинська |
| маники́р | македонська |
| manicure | польська |
| маникю́р | російська |
| манùкӣр | сербохорватська |
| manicura | середньолатинська |
| manikúra | словацька |
| manikíra | словенська |
| маникýра | українська |
| manucure | французька |
| manikúra | чеська |
| manicure «тс.» | ? |
| cūro «піклуюся, доглядаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України