МАНІАКАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́нія «хворобливий стан психіки; палка пристрасть до чогось»
через посередництво латинської мови (лат. mania «тс.») запозичено з грецької;
гр. μανία «божевілля, шаленство, душевна хвороба» пов’язане з дієсловом μαίνομαι «лютую, шалію», спорідненим з дінд. mányate «думає», ав. mainyeite «тс.», дірл. domoiniur «гадати, мати намір», псл. mьněti, укр. мни́мий;
р. болг. ма́ния, бр. ма́нія, п. mania, ч. mánie, слц. mánia, вл. manija, м. манија, схв. мàниjа, слн. maníja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маніака́льний
манія́к
манія́цтво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mainyeite «тс.» | авестійська |
| ма́нія | білоруська |
| ма́ния | болгарська |
| manija | верхньолужицька |
| μανία «божевілля, шаленство, душевна хвороба» | грецька |
| mányate «думає» | давньоіндійська |
| domoiniur «гадати, мати намір» | давньоірландська |
| манија | македонська |
| mania | польська |
| mьněti | праслов’янська |
| ма́ния | російська |
| мàниjа | сербохорватська |
| mánia | словацька |
| maníja | словенська |
| мни́мий | українська |
| mánie | чеська |
| μαίνομαι «лютую, шалію» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України